Письменниця Оксана Дяків розповідає про свою родину, члени якої були репресовані. Запис від 24 листопада 2014 року

Бібліограф, поетеса Оксана Дяків проводить огляд літератури до Дня матері

Цьогорічні лавреати премії імені Петра Ковальчука – із Заліщанщини: Василь Дяків і Василь Сопівник

 

Цьогорічні лавреати премії

імені Петра Ковальчука – із Заліщанщини

 

У літературній світлиці Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки відбулася ювілейна імпреза з нагоди 70-ліття від дня народження заслуженого працівника культури України, членкині Національної спілки журналістів України, товариства «Просвіта», лавреатки літературно-мистецької премії імені Петра Ковальчука Ольги Тракало.

Під час імпрези в Заліщиках один із фундаторів літературної відзнаки, голова Спілки слов’янський письменників України, член НСПУ та НСЖУ Володимир Барна, який прибув того дня з Тернополя, вручив Всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Петра Ковальчука, засновану Тернопільською обласною організацією НСЖУ та Українською літературно-мистецькою фундацією за участю дружини письменника Ірини Ковальчук.

Світлої пам’яті Петро Ковальчук, на чию честь названо цю літературну премію, був письменником, журналістом, редактором, членом Національних спілок журналістів та письменників України, автором низки історичних романів.

Лавреатом премії 2025 року став Василь Дяків – заслужений учитель України, вчитель історії, основ здоров’я та громадянської освіти, переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine-2020, cпівавтор підручників з предмету «Основи здоров’я» для різних класів, член НСЖУ, лавреат конкурсу «Людина року – 2019» (Тернопільщина), двічі лавреат літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя».

Крім того, Василь Григорович – співавтор таких культорологічних видань, як «Разом на одній землі: Історія України багатокультурна», «Спільна історія: Діалог культур», численних публікацій у засобах масової інформації.

Заліщанин Василь Сопівник також отримав премію імені Петра Ковальчука. Василь Дмитрович – багаторічний член НСЖУ, громадський діяч, автор книг про рідний край: «Листопад душі», «Лисівське духовне джерело», «Бедриківці на долонях століть».

Під час події лавреат Василь Дяків передав кошти своєї премії як донат для ремонту машини воїна-земляка.

Премія імені Петра Ковальчука є значущою нагородою у сфері української культури, яка сприяє підтримці та розвитку творчого потенціалу українських літераторів та митців.

Оксана Дяків, м. Заліщики

І трембіта трембітала, про новину сповіщала!.. (Про ювілейну імпрезу з нагоди 70-річчя від дня народження заслуженого працівника культури України Ольги Тракало)

 

І трембіта трембітала,

про новину сповіщала!..

 

(Про ювілейну імпрезу з нагоди 70-річчя від дня народження

заслуженого працівника культури України Ольги Тракало)

 Світлом ювілейної імпрези, приуроченої 70-літтю від дня народження досвідченої фахівчині бібліотечної справи, заслуженого працівника культури, членкині Національної спілки журналістів України, товариства «Просвіта», лавреатки літературно-мистецької премії імені Петра Ковальчука Ольги Йосипівни Тракало, була сповнена літературна світлиця Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки.

Ольга Йосипівна народилася 10 червня 1955 року в селищі Товсте. Навчалась і закінчила Товстенську середню школу в 1972 році. Здобувала вищу освіту на філологічному факультеті Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича (1979 рік) за спеціальністю «викладач української мови та літератури». До 1991 року працювала вожатою, вчителем української мови та літератури Товстенської середньої школи, директором Товстенського будинку школярів, була на громадській роботі.

У 1991-1992 роках – бібліотекар Заліщицької районної бібліотеки для дітей, з червня 1992 року по 2021 роки працювала директором Заліщицької централізованої бібліотечної системи. За цей час зробила вагомий внесок у розвиток бібліотечної галузі району, є однією з провідних фахівчинь бібліотечної галузі області. Зарекомендувала себе як творчий та ініціативний керівник. Впроваджуючи інноваційні форми роботи, Ольга Йосипівна була очільницею проєктів автоматизації та інформатизації бібліотечної справи району.

Після перемоги в 2002 році Заліщицької районної бібліотеки у конкурсі «Інтернет для читачів публічних бібліотек» від Посольства США в Україні діють Інтернет-центри в Заліщицькій міській бібліотеці, бібліотеках-філіях сіл.

З 2005 року Ольга Йосипівна була головою ради директорів районних центральних бібліотечних систем (ЦБС) в області, виконувала обов’язки заступника голови районної організації Товариства «Просвіта», членкиня проводу районної організації Конгресу української інтелігенції.  Брала активну участь у роботі Тернопільського обласного відділення Української бібліотечної асоціації. Заліщицька ЦБС стала  однією з кращих серед бібліотечних систем області, базою проведення всеукраїнських, обласних семінарів.

Тож 17 червня цього року в читальній залі міської бібліотеки зібралися добрі друзі ювілярки, очільники і фахівці місцевих установ та організацій, закладів освіти, громадських організацій, колеги-бібліотекарі, шанувальники рідного слова, української книги, учасники мистецько-літературної студії "Ліра", що діє при бібліотеці. Ведучими імпрези були Марія Рудик, директорка Заліщицької міської бібліотеки, та бібліотекар Андрій Машера.

У своєму слові-зверненні до учасників зустрічі Ольга Тракало полетіла спогадами у свої дитячі та юнацькі роки, говорила про педагогічну працю в Товстому, про велику роль батька та матері у її зростанні, поділилася спогадами про 37 років роботи в Заліщиках, 29 із яких присвятила розвитку бібліотечної справи. Ольга Йосипівна щиро подякувала кожному, хто був присутній того дня у залі, а також і тим, хто з різних причин не прибув на імпрезу, але впродовж багатьох плідних років діяльності співпрацював із нею як директоркою у різних напрямках. Вона мовила добрі слова і про керівника підприємства «Золота нива» з Буряківки Миколу Долотка, просвітянина Йосипа Децовського з міста Заліщики та інших друзів, керівників-благочинців, хто відійшов за межу Вічності.

Ювілярка згадала про колегу з Устечківської бібліотеки-філії Ганну Крисову, материнське серце якої нещодавно не витримало, коли Ганна Михайлівна раптово дізналася про те, що її син пропав безвісти на фронті.

Ольга Йосипівна побажала письменникові і своєму другу Володимирові Барні, щоб його син, який теж пропав безвісти на передовій, обов’язкова знайшовся.

Ольга Йосипівна подякувала матерям-фахівчиням бібліотечної справи Вірі Брєєвій, Любові Родинюк, Ользі Бурдейній, чиї сини захищають Україну, кожного з нас у жорстокій російсько-українській війні, яка почалася в 2014 році, а з 24 лютого 2022 року триває повномасштабне вторгнення підступного ворога в Україну.

…Прозові, поетичні й музичні вітання для винуватиці торжества щиро звучали від учасників імпрези. З духовним словом та релігійною книгою звернулися до пані Ольги парох церви Покрови Пресвятої Богородиці м. Заліщики, отець Іван Сендзюк та священник Никодим Гуралюк із Улашковець Нагірянської сільської громади Чортківського району.

Сердечно – словом і піснею – віншувала іменинницю начальниця відділу культури, туризму, молоді та спорту Заліщицької міської ради Оксана Безушко.

Квітами, щирим словом, віршами обдарувала ювілярку когорта представників громадської ради, створеної з ініціативи О. Тракало у 2013 році для підтримки бібліотек Заліщицького краю. Це – голова Спілки учасників АТО/ООС «Дністровий вал», бізнесмен-доброчинець Степан Навольський; голова Заліщицького осередку Спілки слов’янських письменників України, дослідник, історик-краєзнавець, автор томів ґрунтовних книг про Заліщики та визначних людей краю, їх героїчних біографій Михайло Сопилюк; педагогиня, вчителька німецької мови, методистка Марія Шмельова; історик, вчитель Заліщицької державної гімназії Василь Дяків; заступниця начальника Заліщицького обласного госпіталю ветеранів війни та реабілітованих Олександра Іванишин; викладачка математичних дисциплін Заліщицького фахового коледжу ім. Євгена Храпливого та Вищого професійного училища Наталія Хомів.

Були промовлені теплі слова для пані Ольги від Ярослава Гринишина, а ще музичний авторський джазовий експромт злетів з-під вправних пальців нашого музиканта і відомого волонтера.

Дійсний член НТШ Америки вчений-економіст Василь Лопух також привітав іменинницю і висловив свої думки про багатолітню співпрацю з Ольгою Тракало, про роль бібліотек у громаді та суспільстві.

Ольга Йосипівна потішила учасників зустрічі гарною новиною про те, що вона підготувала краєзнавчу збірку-фотоальбом про розвиток хорів на теренах краю.

Щиро віншували ювілярку директор Заліщицького міського Будинку народної творчості Володимир Гирилюк і працівники  культури, солісти Сергій Костюк, Микола Когут, Анастасія Сопівник, Тетяна Луцак, Володимир Червінський.

Серед тих, хто сердечно вітав винуватицю торжества, були письменники: зокрема, голова Спілки слов’янський письменників України, член НСПУ та НСЖУ Володимир Барна з Тернополя; автори-учасники студії «Ліра» – багатолітні редактори газети «Колос», члени НСЖУ Петро Мельник і заслужена журналістка України Оксана Дяків; поетеса і педагогиня-словесниця, поетеса-піснярка і вокалістка Богдана Стефанюк (виконала власну пісню «Одягну вишиванку свою»); автор книг для дорослих і дітей, історик й теж цьогорічний ювіляр Іван Козак та ін. Привітав Ольгу Йосипівну Заслужений працівник культури України, автор музичних збірників та дисків Василь Салевич.

Ольга Йосипівна активно підтримувала і сьогодні підтримує місцевих авторів, композиторів, художників та інших митців у їхній творчості, організовуючи велелюдні зустрічі письменників із шанувальниками творчих надбань.

Під час імпрези в Заліщиках один із фундаторів літературної відзнаки Володимир Барна вручив Всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Петра Ковальчука, засновану Тернопільською обласною організацією НСЖУ та Українською літературно-мистецькою фундацією за участю дружини письменника Ірини Ковальчук.

Лавреатами 2025 року стали: заслужений учитель України, вчитель історії, основ здоров’я та громадянської освіти, співавтор ряду підручників, член НСЖУ, двічі лавреат літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» Василь Дяків та член НСЖУ, громадський діяч, автор книг про рідний край Василь Сопівник.

Варто сказати, що під час імпрези залу наповнювало багато мелодійних композицій. Так, вокалістка-педагогиня Олександра Іліщук виконала «Ластівку» («Прилетіла ластівка» на музику Олександра Білаша, слова Михайла Ткача) – улюблену пісню Ольги Йосипівни – в дуеті з ювіляркою.

Неодноразово звучали прекрасні пісні у виконанні дуету в складі Сергія Костюка та Микола Когута під акомпанемент баяніста і звукорежисера заходу Олега Мартинчука.

Чудово співала і грала на музичному інструменті талановита бандуристка-вокалістка Любов Волошина.

Лунали пісні композитора Василя Салевича на поезії авторів Петра Мельника («Віщунка-зозуля»), Івана Козака («Мости любові»), Богдани Стефанюк («Моя мова»), Оксани Дяків («Сучасна жінка» і «Вишиванка») та ін.

Намисто вітань було майже нескінченним! Ольгу Йосипівну здоровила словом і піснею Світлана Тарасевич – організаторка хорів, музичних ансамблів, композиторка, яка нині працює у коледжі. Раніше – директор, а нині – викладач Заліщицького фахового коледжу імені Є.Храпливого Володимир Глова також гарно привітав ювілярку, як і директорка Заліщицького міського Будинку дитячої та юнацької творчості Світлана Боднар разом із спеціалісткою закладу Альоною Марусик, яка виконала пісню.

Від усієї душі поздоровляли ювілярку: Любов Гагалюк – директорка комунальної установи «Гімназія с. Дзвиняч»;  Зоя Шмиглик – очільниця Заліщицької музичної (мистецької) школи; Марія Навольська – головна спеціалістка сектору управління персоналом Товстенської селищної ради; Ольга Дорощук – вчителька української мови та літератури Заліщицької державної гімназії; Володимир Кулачковський – директор комунального підприємства «Заліщики туристичні» – та інші учасники події.

Відеопривітання прозвучало від Любові Прядко, координаторки громадського проєкту «Вшануймо Героїв!», директорки школи з Гнідина Бориспільського району Київської області.

На завершення імпрези всі учасники виконали віншування «Многая літа»! А отець Никодим Гуралюк затрембітав на гуцульській трембіті, аби гори й доли про пані Ольгу знали і її достойно, щиро привітали!

Ольга Йосипівна Тракало внесла визначний вклад у розвиток бібліотечної справи, Інтернет-ресурсів книгозбірні, краєзнавства, народознавства, культури загалом, у бібліографічну діяльність, інші гуманітарні напрямки розвитку Заліщанщини.

Тож море квітів і теплих слів заполонили того червневого дня читальну залу бібліотеки.

І нині ювілярка результативно працює на громадській ниві, є учасницею цікавих подій, їх організаторкою.

Тож зичимо нашій колезі Ользі Йосипівні міцного здоров'я, всіх земних благ і Божого благословення на довгі й плідні літа! Добра і миру, Перемоги Україні й кожному з нас!

 

Оксана Дяків,

заслужений журналіст України,

членкиня НСЖУ та  Наукового товариства Шевченка,

Спілки словянських письменників України

 

У Заліщиках урочисто відзначили 70-річчя поета Івана Козака: поет крізь призму часу

 

У Заліщиках урочисто відзначили

70-річчя поета Івана Козака: поет крізь призму часу 

Чудового першого липневого дня, коли літня природа щедро дарує нам буяння зелені й квітів мальовничого Наддністрянського краю, своє світло й тепло, у міській бібліотеці Заліщиків зібралися друзі, колеги, рідні та поціновувачі поетичної творчості, аби вшанувати 70-річчя Івана Козака – поета, автора книг «Мости любові», «Філософія життя», "Калинові іменини", «День мандрує світом», «Промінь надії», педагога, історика, краєзнавця, активного учасника літературно-мистецької студії «Ліра».

Іван Романович – лавреат регіональної премії імені Івана Бажанського, письменника і педагога з Буковини, відмінник освіти України, нагороджений почесним знаком «Антон Макаренко».

Імпреза під назвою «З думками про життя» стала не лише урочистістю, а й глибокою розмовою про життєвий шлях людини, яка своєю працею і словом зробила помітний внесок у літературний простір, педагогічну діяльність на Заліщанщині й Буковині.

Ведуча вечора – директорка міської бібліотеки Марія Рудик – тепло привітала присутніх, зауваживши, що в такі миті пам’ять особливо жива, бо поруч – люди, які розуміють цінність слова, дружби й духовності.

Марія Володимирівна представила ювіляра як людину багатогранного таланту. За плечима Івана Козака – понад три десятиліття педагогічної роботи, публікації в пресі, вірші, що оспівують рідну землю, історичну пам’ять і духовні цінності, краєзнавчі нариси.

Учасників події освятив молитвою архимандрит церкви Покрови Пресвятої Богородиці с.Зозулинці, отець Всеволод. Його благословення стало немов світлом на шляху, яким поет іде крізь роки. Отець Всеволод вручив Іванові Козаку ювілейну медаль «Хрещення Руси-України».

Першою мелодійною нотою велелюдного дійства прозвучала пісня «Два кольори» у виконанні Сергія Костюка та Миколи Когута – як символ життєвого шляху, вистеленого червоним і чорним, радістю і випробуваннями.

З душевною теплотою привітала іменинника начальниця відділу культури, туризму, молоді та спорту Заліщицької міської ради Оксана Безушко.

Народнопісенною хвилею огорнув учасників заходу фольклорний ансамбль під керівництвом Віталія Салевича «Зозулинські кумасеньки» у складі Марії Загарії, Розалії Ілюк, Мирослави Шафірко та Любові Висоцької.

Особливу атмосферу імпрези створювали вірші самого ювіляра. Під час події звучала низка авторський творів, зокрема «Зозулинська капличка», «Слід», «Втрачена весна», «Моє село», «Де ти, праведний світе?», «Шахівниця». Вірш «Філософія життя» декламував бібліотекар Андрій Машера. Поезії зворушили присутніх глибиною образів, болем за минуле, за воєнне сьогодення й надією на майбутнє. Натхнення, за словами Івана Романовича, ніколи не полишає його, воно з’являється у спогадах і щоденних переживаннях.

Життєві коріння і крона пана Івана – його родина, зокрема сини Роман та Андрій, яких народили з дружиною Марією, внуки Тадей і Даніель, Тарас і Марта. Батька і дідуся, брата через відеозвернення вітали з Лондона син Андрій Козак, його дружина Ірина та внуки Тадей і Даніель, а з далекої Канади – двоюрідна сестра Василина Босак-Матійчик. Їхні слова були теплими, як проміння сонця в рідних Зозулинцях, і щирими, як сльоза радості на очах поета.

І як же без чаруючої музики?! На музику знаного митця, заслуженого працівника культури України Василя Салевича і слова поета Івана Козака натхненно прозвучали пісні «З Днем матері!», «Запізніла любов», «Мости любові». Їх дарували слухачам Сергій Костюк, Микола Когут – дует Заліщицького міського Будинку народної творчості, чиї сольні голоси ніби вимережували мелодію і плин часу. А ще демонструвалося відео пісні «Тут жили козаки». Успішно відбулася презентація нового музичного твору в співпраці Василя Салевича та Івана Козака «Весна кохання». Іван Салевич щиро поздоровив ювіляра та вручив йому диск зі своїми піснями.

Особливо тепло й щироседечно прозвучав виступ Любові Іванівни Голодівської, подруги ювіляра, яка постійно підтримує поета в творчості й завдяки якій цьогоріч світ побачила нова збірка Івана Козака «Промінь надії».

З вітальним словом звернувся до винуватця торжества друг із часів студентської юності і до нині Василь Машера, автор статті-післямови «Жити і творити добро» до збірки «Філософія життя».

Сердечно поздоровила Івана Романовича заслужений працівник культури України, фахівчиня бібліотечної справи, теж цьогорічна ювілярка Ольга Тракало.

З Чернівецької області приїхали щирі побратими по перу й духу.

Івана Романовича вітала першою із гостей Любов Петровська з Чернівців, педагог і поетеса, яка багато літ працювала з Іваном Козаком.

Василь Джуран, який сім років був головою Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України, письменник і журналіст, редактор, наголосив, що Іван Козак – це постать, яка вміє поєднувати глибоку людяність, духовність і національну гідність, а його поезія – це літопис часу, в якому ми живемо. Пан Василь представив присутнім спеціальний вітальний поетично-прозовий буклет, який вийшов до 70-ліття пана Івана.

Щиро здоровили ювіляра заступник голови Чернівецької обласної організації НСПУ Степан Панчук; письменник, архітектор і журналіст Ярослав Волощук, психологиня й поетеса Лілія Крисько із Чернівців; поет Олександр Дрига і журналістка, волонтерка, заступниця директорки (редакторки) газети «Голос краю», очільниця товариства «Просвіта» Світлана Масловська із м. Заставна.

Ювіляр отримав поетичне вітання з Чернівців від членкині НСЖУ Марії Гаврилюк-Кисильової, уродженки с.Зозулинці, з якою разом Іван Козак підготував і видрукував біографію художника із рідного села Василя Дем’яніва.

Поздоровив давнього друга однокурсник по Чернівецькому державному університету, старший викладач Західноукраїнського національного університету (м. Тернопіль) Іван Мельник, який разом із ювіляром свого часу осягав глибини історії. Гості дарували квіти, картини, книги, буклети Іванові Романовичу, а також і Заліщицькій міській бібліотеці.

У відеозверненні із Заставнівського вищого професійно-технічного училища № 24 звучали слова вітань і вдячності від директорки училища Марина Василик, майстра виробничого навчання Богдана Андрусика, уродженця с.Городок, викладача, вихованця Івана Романовича – Михайла Сяброва.

Як місток між поколіннями, як визнання таланту, що надихає інших, звучали слова поетів літературно-мистецької студії «Ліра», яка діє при Заліщицькій міській бібліотеці: письменника, журналіста, члена НСЖУ, багаторічного редактора газети «Колос» (м.Заліщики) Петра Мельника, поетеси, педагогині-словесниці, очільниці студії «Ліра» Богдани Стефанюк, заслуженої журналістки України, членкині НСЖУ та Наукового товариства ім.Шевченка, редакторки, бібліографа міської бібліотеки Оксани Дяків.

Під час події звучали небайдужі вірші Івана Козака про складний сучасний літопис України, поетичні роздуми про причини російсько-української війни, вірш «Борцям за волю України» з нової книжки «Промінь надії», що присвячений нашим мужнім воїнам-захисникам, які доблесно воюють і, на жаль, жертовно віддають своє здоров’я і навіть життя за самостійну Україну.

Свої вітання ювілярові адресував Михайло Сопилюк, голова Заліщицької організації Спілки слов’янських письменників України, історик, краєзнавець-дослідник, і подарував Івану Козакові свої фундаментальні книги та слова шани. Михайло Васильович, син якого Володимир Сопилюк, захисник-доброволець уже понад три роки захищає нашу державу від російського ворога, наголосив на важливості книг у формуванні проукраїнської позиції нашої молоді та закликав ювіляра написати краєзнавчий нарис про рідні Зозулинці.

Завершилась імпреза спільним виконанням традиційної української урочистої пісні «Многая літа!» – щирою, як усе, що було сказане і заспіване в той день. Іван Козак залишився вдячний кожному, хто прийшов, сказав добре слово, подарував пісню чи спогад.

Це була імпреза, де слово і музика, родина і друзі творили єдину симфонію життя Івана Козака. Його 70 літ – це новий розділ у книзі, яку він пише душею.

Адже коли спогади проростають у серці, як жито навесні, коли слово не старіє, а лише набирає ваги, тоді настає мить для короткої зупинки, щоб озирнутися, подякувати, прийняти шану і йти далі!

Ювілей нашого краянина Івана Козака став доказом того, що справжня поезія, творчість народжуються з любові – до людей, до рідної землі, до життя.

 

Оксана Дяків,

заслужений журналіст України,

членкиня НСЖУ та  Наукового товариства Шевченка,

Спілки словянських письменників України

До 160 річчя від дня народження Андрея Шептицького: «Андрей Шептицький – апостол віри, єдності, любові»

Духовна академія під такою промовистою назвою 12 червня цього року зібрала в залі бібліотеки-філії села Дунів та місцевому Будинку народної творчості бібліотекарів Заліщицької громади, мешканців села Дунів, представників міської влади.

Розпочалася подія екскурсією в залу бібліотеки-філії, якою вже понад два десятиліття керує Ольга Кравчук. Ольга Іванівна розповіла про свій професійний шлях, про те, як її мама – світлої пам’яті Ганна Петрівна Макух – сама бібліотекарка-ветеран  бібліотечної справи – заохотила свою донечку стати бібліотекаркою. Так зародилася династія…

Ольга Кравчук поділилася з колегами своїми напрацюваннями в роботі, ознайомила з багатою експонатами краєзнавчою кімнатою-музеєм при бібліотеці.

А далі розпочалася духовна академія, присвячена Будівничому України Андрею Шептицькому. У 2025 році, 29 липня, будемо відзначати 160-річчя з дня народження Владики. Тому цей рік в Україні проголошено Роком Митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького. На Тернопільщині та Львівщині також було прийнято рішення проголосити 2025-й Роком вшанування нашого Духовного лідера.

Під час академії, в  якій було акцентовано увагу присутніх на сімейних, родинних та інших ціннісних орієнтирах, які заповідав українському народові наш духовний, політичний, громадський і культурний український діяч, ведучими були завідуюча бібліотеки-філії села Дунів Ольга Кравчук та бібліотекар Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки Андрій Машера.

Впродовж імпрези на екрані демонструвалися фільм, слайд-презентація, а ще була представлена виставка літератури про Андрея Шептицького. Звукорежисером заходу працював Роман Бодьо.

Отець Андрій Стешин промовив духовне слово настанови присутнім та благословив учасників академії. Всі змовили молитву «Отче Наш». Прозвучала духовна пісня «У молитві до Бога» у виконанні дуету в складі Ольги Кравчук та священника місцевої церкви Андрія Стешина. Перший заступник міського голови Роман Краснюк щиро подякував отцю Андрію за його велику душпастирську і волонтерську діяльність на благо громади та Збройних сил України.

Марія Рудик, директорка Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, привітала всіх учасників духовної імпрези та зосередилася на непроминальних постулатах книги Владики «Як будувати рідну хату?».

Бібліограф Заліщицької міської бібліотеки Оксана Дяків у супроводі відеокадрів із життя Владики Андрея  Шептицького декламувала свою поетичну баладу про Митрополита «З роду давнього вогонь незгасимий»: про сім’ю, родину Митрополита, шлях його духовного зростання та добрі справи на християнській, благочинній, меценатській, політичній нивах, про його боротьбу за українську мову, за віру та рідну Україну.

Зачарував учасників піснями «Україна» й «Родина» соліст Заліщицького міського Будинку народної творчості Микола Когут.

Дуже ніжно і трепетно звучали зі сцени голоси учасників дунівського ансамблю «Чарівна пісня» Ірини Зозуляк, Галини Стефанюк, Ольги Кравчук, Галини Шевчук, Орисі Чернічки, Івана Гнатюка, Богдана Бурденюка та отця Андія Стешина. Вони виконали пісні «Мої батьки», «Пісню про Богородицю» й «У молитві до Бога».

Натхненно декламували патріотичні та духовні поезії учениці Комунальної установи «Гімназія с. Дунів»: четвертокласниця Катерина Стефанюк та дев’ятикласниця Софія Макух.

Особливою сторінкою духовної академії став артистичний виступ про принципи сімейного виховання Галини Шевчук в образі матері Митрополита Андрея – польської аристократки, письменниці й художниці Софії Фредро-Шептицької.

У своєму слові до учасників академії перший заступник міського голови Роман Краснюк наголосив на визначній ролі вчення предстоятеля УГКЦ Шептицького для українців – особливо в складні часи російсько-української війни, наголосивши на важливому значенні діяльності бібліотек у селах громади та місті Заліщики. Р. Краснюк подякував учасниці заходу, мамі загиблого воїна Ігоря Ференца – Любові Ференц – за виховання справжнього Героя, який віддав своє молоде життя за самостійність нашої Вітчизни. Слова вдячності линули для матерів, чиї сини на фронті захищають Україну: фахівців Заліщицької та Блищанської бібліотек Віри Брєєвої та Ольги Бурдейної, а також для всіх тих, із чиїх сімей, родин воїни, захисниці воюють за нашу Незалежність.

Оксана  Безушко, начальниця Відділу культури, туризму, молоді та спорту міськради, щиро подякувала колективам Заліщицької МЦПБ, завідувачці бібліотеки-філії та всім, хто долучився до підготовки і проведення духовної академії.

Під час різноманітних велелюдних заходів, які проводить міська бібліотека, завжди відбувається збір донатів на підтримку Збройних сил України, в тому числі й книжкові аукціони.

Письменники-учасники мистецько-літературної студії «Ліра», яка активно працює при Заліщицькій бібліотеці, надали авторські книги для згаданого благодійного аукціону, а також Заліщицький краєзнавчий музей – свій щорічник «Гомін віків». За результатами аукціону, під час академії зібрано 2820 гривень. Разом із коштами для ЗСУ, які зібрані під час попередніх заходів, суму 3590 гривень 13 червня було передано волонтеру Ярославу Гринишину на дрони, інші засоби для ЗСУ.

Духовна академія підтвердила, що саме Андрей Шептицький подав приклад, як гуртуватися і спільно працювати заради добра всіх і кожного. Саме він навчав, що єдиний порятунок нашої нації – важка щоденна праця, палка віра і пошук Божого шляху…

Оксана Дяків, Заслужений журналіст України, членкиня НСЖУ та НТШ, Спілки слов'янських письменників України

Оксана Дяків "Балада про митрополита Андрея Шептицького" (Поема)

Балада про митрополита Андрея Шептицького

I. З роду давнього  – вогонь незгасимий
Де ріки карпатські у но́чі спішать,
Де галицькі древні ліси ще шумлять,
Хлопчик вродився – Роман із русинів –
Осяяв світлом нашу Вкраїну…

Він був із роду – шляхетного стану,
Та серцем сприймав усі людські рани.
Священники – предки, аристократи,
У грудях носив честь і віру завзяту!

II. Освіта – то путь мудреця
Гімназія в Кракові… Вроцлав, науки…
У Хирові вчився між тиші й покути.
Там слово Христове йому проростало
І волю служити народу плекало...

У монастир – до Добромиля шлях.
Юнак чує Бога у серці й думках.
Приймає обітницю, ім’я Андрей,
В двадцять три роки – свій хрест нелегкий.

 III. Шлях священства – живе служіння

Кир Юліян Пелеш руку кладе,
Священник Шептицький служити іде.
А вже в дев’ятсотім – мов благість з Небес:
Митрополича та пастирська честь...

Він не шукав ані трону, ні слави…
Реформи провадив мудрі та жваві:
Науку священну зробив він живо́ю,
А мову церковну – рідною мо́вою!

IV. Учитель і будівничий народу
У Львові зростала гімназія сильна:
Для хлопців, дівчат – наука живильна.
І товариства, і школи плекав,
Віру в народ свій всім серцем сприймав.

Мистецтвам – як батько, для молоді – світ,
Служив Україні десятками літ…

Націона́льний відкрив він музей…
Шептицький Андрей – Український Мойсей!

 V. Отець – громадянин і борець

В політику йшов не заради гроше́й –

Він дбав про підвищення ролі людей.
У Відні – парламент, ще – Галицький сейм,
У виборчій рівності бачив він сенс.

Війна – наче пекла відкрите горнило.
Російська навала його ув'язнила…
Але й у засла́нні, в далекій землі,
Збирав він церковний собор – є́дність в тьмі...

VI. Праця між двома війнами
Після засла́ння Андрей – знов до бою:
За Бога, за Церкву, за волю святу́ю!
«Пласт» і «Просвіта», лічни́ця народна,
Банк… Землеробство – всім праця сро́дна.

Він бачив майбутнє у юному серці,
Бо нація – там, де знання й милосердя.
А в тридцять третьому голосом Правди
Голодомор заклеймив, підлу владу!

 VII. Подвиг – у часи темряви

Коли чорна свастика впала на землю,
Подвиг вселюдський сповнив із честю:
Євреїв-дітей та дорослих ховав –
З Климентієм-братом людей зберігав...

Вкраїнську державність він благословив!
У сорок четвертому в Бозі спочив…
Він вірив, що Церква, Вкраїна і мова –
То світло для душ і для світу обнова!

VIII. Вічний спадок Андрея Шептицького
Шептицький – не просто Людина чи чин.
Він – совість народу, історії плин;
Бо спадок – у школах, у слові та пісні,
В молитвах, яким поміж стінами тісно…

Як Митрополит – вів до Божих шляхів,
Та не забував про підступність гріхів.
І де був Шептицький – там люди й держава,
Там – віра і розум, там – істина й справа!

Схилімо ж чоло, пам’ятаймо той слід:
Шептицького світоч залишив завіт.
Андрей – Будівничий, маяк і закон!

Горить крізь століття, мов Божий вогонь!

Оксана ДЯКІВ

30 квітня 2025 року,

11 червня 2025 року