РЕДАКТОРСЬКА І ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ Є. В. ХРАПЛИВОГО

Оксана Дяків, директор (редактор) ТОВ «Редакція газети «Колос»,

членкиня Національної спілки журналістів України,

Наукового товариства імені Шевченка,

заслужений журналіст України

 

РЕДАКТОРСЬКА І ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ Є. В. ХРАПЛИВОГО

 У статті досліджено редакційно-видавничу та журналістську діяльність Є. Храпливого, присвячену сільськогосподарським проблемам Західної та Східної України, зокрема і в роки Другої світової війни.

Ключові слова: Є. Храпливий, українська преса, господарсько-економічний часопис, окупаційний режим, Друга світова війна.

 Серед багатьох талантів, які виявилися у Є. Храпливого, серед багатьох зацікавлень його життя – редакційно-видавнича справа і журналістика – були чи не найяскравішими і засвідчують про актуальність досвіду роботи видатного українського економіста і дослідника сільського господарства, зокрема й у цій царині.

Андрій Качор у своїй праці «Євген Храпливий (З приводу 30-ліття смерти передового українського економіста і дослідника сільського господарства)» зазначав про те, що «журналістичну працю розпочав Є. Храпливий споминами, що їх друкував у 1922 році в «Новому житті» в Міннеаполісі. Відтак, у pp. 1928-39 буд членом редакції і співробітником найстаршого українського щоденника «Діло» у Львові. Його статті знайдемо в таких журналах або часописах, як: «Кооперативна республіка», «Життя і знання», «Львівські вісті», «Час», «Нова хата», «Холмська земля». Збірники «Центросоюзу», «Маслосоюзу», «Атляс України і сумежних країв», Хроніка НТШ і багато інших. Біографія його друкованих праць, яку зладила його донька Леся, займає 14 сторінок машинопису. І цей список на є ще повний. У 1939 році, коли упала польська держава, а Західню Україну окупували большевики, Є. Храпливий, як і багато інших господарських діячів, залишився у Львові, щоб берегти майно «Сільського господаря» і щоб далі бути з народом, для якого працював. Одначе скоро розчарувався, бо новий окупант зовсім не був зацікавлений суспільними працівниками для народу - вони для нього були «ворогами народу».

Про особистість Євгена Храпливого як журналіста і редактора, принципи і способи його роботи над публікаціями засвідчують спогади Марти Клюфас-Доберчак, секретарки товариства «Сільський господар», яка працювала з ним і згадувала: «Свою працю розпочинав д-р Храпливий ранком, перед восьмою годиною, входячи повільним кроком до бюра. Був дуже точний, а поздоровивши мене привітним «добрий день», додавав жартом, що як не старався б прийти вчасно, завжди заставав мене на місці і при праці.

Д-р Храпливий, ходячи весь час здовж залі, диктував чи то статті до часописів, чи кореспонденцію. Голос його був низький, приємний; говорив спокійно, здавалося, що не диктує, а викладає добре підготований предмет перед студентами в просторій університетській залі. Говорив з усмішкою і видно було, що рівночасно глибоко переживав свої думки, які клав на папір. Десятки, сотні статей диктував, писав д-р Храпливий до часописів: «Сільський Господар», «Український Пасічник», «Сад і Город», «Хліборобська Молодь», «Український Агрономічний Вісник», календарі «Сільського Господаря», «Господарсько-Кооператнвний Часопис».

Я часто залишалася в бюрі до пізніх годин вечора, щоб приготовити до друку на другий день подиктовані мені статті. Це були статті не лиш на найближчі йому фахові теми, але містив він їх теж у «Ділі», де й був членом редакції «Новий Час», «Кооперативній республіці», збірниках «Центросоюзу» й «Маслосоюзу», в «Вістях Української Технічно-Господарськоі Академії», Хроніці Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, «Атлясі України й сумежних земель». Співпрацював теж у «Українській Загальній Енциклопедії» та зредагував «Українську Сільсько-Господарську Енциклопедію».

Цікавим є дослідження науковиці ТНПУ Наталії Лубкович «Редакційно-видавнича та журналістська діяльність Євгена Храпливого у роки Другої світової війни (1939–1945 рр.)», яка зазначає: «Відчутною є потреба об’єктивного та науково виваженого дослідження редакційно-видавничої та журналістської діяльності Є. Храпливого, зокрема  у роки Другої світової війни, присвяченій сільському господарству краю, довести значення його праці у національно-культурному житті західноукраїнських земель».

Початок Другої світової війни докорінно змінив соціально-економічне, господарське й політичне становище Східної Галичини. Виконуючи рішення таємної угоди між Гітлером і Сталіним про розподіл сфер інтересів, на терени Східної Галичини вступила Червона армія. Натерпівшись від знущань польських структур, українці радо зустрічали «братів зі Сходу», сподіваючись на їх захист, вірили пропагандистським промовам про єдину незалежну Україну [5, с. 36]. Однак недовго тривав стан ейфорії: незабаром розпочався тиск проти українських національно-культурних товариств, фахово-господарських інституцій, зокрема кооперативних установ, товариства «Сільський господар». тощо. [5, с. 22].

Формально, причиною безпідставного звинувачення низки керівників товариства «Сільський господар», зокрема Є. Храпливого, як, зрештою, й керівників інших українських кооперативних установ, у «антинародній, антирадянській діяльності», називаючи їх «ворогами народу», стала стаття кореспондента з Москви, опублікована в газеті «Известия» [6, с. 3]. Відразу після надрукування статті, у грудні 1939 р., членів правління «Сільського господаря» викликали на допити в НКВС. Усвідомлюючи складність ситуації, чимало керівних працівників товариства, не очікуючи завершення «слідства», подалися в еміграцію. [7, с. 101].

Ці події змусили і Є. Храпливого змінити свою думку щодо нової влади. У січні 1940 р. з родиною він виїжджає до Любліна, де разом з колишніми кооперативними діячами включається у нове організоване громадське життя [8, с. 329].

Редакційно-видавнича та журналістська діяльність Є. Храпливого у роки Другої світової війни, присвячена сільському господарству краю відновлюється з початком окупації України Німеччиною та її союзниками. Свої статті Є. Храпливий друкував на сторінках української легальної преси, що виходила на західноукраїнських землях. Функціонування якої у Генеральній Губернії відбувалося за строго визначеною окупаційною владою документацією.

Згідно з «Розпорядком про видавання і продаж друкарських творів» (1942 р.) необхідно було отримати дозвіл на видання і розповсюдження періодичної продукції. Контроль за змістом преси здійснював уповноважений шефа преси у дистрикті «Галичина» Г. Леман, який керувався принципом максимального контролю видань, що в результаті призвело до закриття багатьох повітових часописів.

Незважаючи на несприятливі умови, редактори і журналісти зуміли запропонувати читацькій аудиторії не менше 113 багатотипних часописів.

Як надзвичайно чутливий і вразливий на усі актуальні прояви громадського життя, Є. Храпливий повністю віддавав себе журналістській праці і був постійним співробітником «Львівських вістей» (1941 р.), «Краківських вістей» (1942 р.), «Холмської землі» (1943 р.) [10, с. 4]. У пресі, з нагоди відновлення діяльності «Сільського господаря» (1941 р.), з’явилися статті Є. Храпливого, скеровані на єднання українського селянства навколо товариства та кооперації. «Воєнні часи, – заявляв Є. Храпливий, – вимагають від усіх громадян держави великих жертв. Найбільшу жертву приносять ті, які борються на фронті. Не таку велику жертву мусять принести і інші громадяни, що в час війни мають забезпечити прожиток краєві і армії. То ж до праці в Сільському господарі і в українській кооперації кличмо Вас, українські селяни-хлібороби, бо доля Ваша у Ваших руках: яку викуєте, таку будете мати!» [11, с. 42; 12, с. 43; 360, с. 18].

За ініціативи Є. Храпливого ще у 1928 р. в світ вийшов календар «Сільський господар». Два перших випуски готував Є. Храпливий, як головний редактор, а у наступних він був співредактором та автором 59 статей. Календар став збірником сільськогосподарських статей, авторами яких були кваліфіковані й авторитетні спеціалісти (агрономи-практики), що працювали в краю й за кордоном, будуючи основи агрономічної науки. Також співпрацювали з календарем професори і доценти Української господарської академії та Українського технічного інституту, що надало йому наукового характеру. Виходив календар щорічно до 1944 р., ставши підручною книгою українського хлібороба [14, с. 43–45]. Є. Храпливий вважав, що «Зміст календаря повинен бути таким, щоби не тратив своєї вартости цілі роки, щоби він ще довго служив як джерело хліборобського знання» [15, с. 273]. Крім науково-популярних статей, у календарі «Сільський господар» містилися відомості про стан сільського господарства, аграрну політику, законодавство. Календар складався з загального відділу, господарської частини, різного та календаря на цілий рік [16, арк. 45]. Зрештою, календар «Сільський господар» – став підручником, що містив в собі багато цінних порад з усіх галузей.

Майже після трирічної перерви з квітня 1942 р. було відновлено видання «Український пасічник». Він почав виходити як орган «Союзу пасічників» і «Сільського господаря», а Є. Храпливого обрали редактором [18, с. 277]. «Український пасічник» став об’єднавчим центром для багатьох розпорошених пасічницьких господарств та пасічників.

Отже, Є. Храпливий – визначний громадський діяч, відомий дослідник соціально-економічних проблем сільського господарства. Професор, доктор економіки, організатор масової фахової аграрної підготовки та духовно-культурного виховання селян, зокрема, сільської молоді. Талановитий публіцист, редактор і видавець періодичної і науково-популярної літератури для селян. Незважаючи на складні умови життя, що склалися у результаті подій Другої світової війни та німецької окупації, продовжив працювати на благо українського народу. Його редакційно-видавнича, журналістська діяльність присвячена сільському господарству Галичини стала науковою цінністю, що увійшла до скарбниці економічної думки та історії України.

 Список використаних джерел

 1. Витанович І. Історія українського кооперативного руху / І. Витанович. – Нью-Йорк: Товариство української кооперації, 1964. – 624 с. 2. Качор А. Євген Храпливий. З приводу 30-ліття смерти передового українського економіста і дослідника сільського господарства / А. Качор // Свобода. – Джерзі Сіті – Нью-Йорк, 1979. – Ч. 148–153. – 4 с. 3. Качор А. Євген Храпливий / А. Качор. – Вінніпег: УВАН, 1980. – 32 с. 4. Злупко С. На чатах рідної землі: Євген Храпливий – учений, організатор, патріот / С. Злупко. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 1999. – 283 с. 5. Яковенко Г. Західна Україна – карта в руках чужих держав (30–50-ті рр. ХХ ст.). / Г. Яковенко. – Торонто, 1974. – 98 с. 6. Стрелка переведена // Известия. – 10 декабря 1939. – С. 2. 7. Кубійович В. Мені 85 / В. Кубійович. – Париж-Мюнхен: Молоде життя, 1985. – 144 с. 8. Кубійович В. Українці в Генеральній губерній 1939–1941 рр. Історія Українського Центрального комітету / В. Кубійович. – Чікаго: вид. Микола Денисюк, 1975. – 664 с. 9. Курилишин К. М. Україномовна легальна періодика часів нацистської окупації (1939–1944): автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. істор. наук: 07.00.01 «Історія України» / Костянтин Михайлович  Курилишин. – Львів, 2008. – 17 с. 10. Кузеля З. Свята пам'ять Є.Храпливий / З. Кузеля // Свобода. – Парсиппані-Нью-Йорк,1998. – Ч. 108. – С. 4.

 

 

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ В ЗАЛІЩИЦЬКОМУ КОЛЕДЖІ, ПРИСВЯЧЕНА Є. ХРАПЛИВОМУ

10 червня цього року у Відокремленому структурному підрозділі «Заліщицький фаховий коледж імені  Є. Храпливого НУБіП України» відбулася  Друга Всеукраїнська науково-практична конференція педагогічних і науково-педагогічних працівників, науковців та молодих учених, студентів приурочена 123-й  річниці НУБіП України і Заліщицького коледжу та 123-й річниці від дня народження Є.В. Храпливого. Тема цієї, вже традиційної, конференції - «Євген Храпливий – ідеолог і практик кооперативного руху, суспільної агрономії та хліборобського вишколу молоді». Напрямами її роботи стали: історія і краєзнавство, гуманітарні науки, економіка і підприємництво, кооперація, агрономія, педагогіка і культурологія,  виховання і спорт.

Універсальність напрямів конференції обумовлена тим, що Є.В.Храпливий та члени родини Храпливих активно діяли в різних сферах суспільного життя. Євген Храпливий був науковцем, педагогом, економістом, кооператором, редактором, видавцем, громадським діячем, організатором і членом фахових об’єднань інженерів, техніків, агрономів, діячем Пласту, вояком УГА. Його брат Іван Храпливий – доктор філології, знавець класичних мов. Ще один брат Зенон Храпливий  - відомий український учений, фізик-теоретик. Третій брат Роман був  старшиною в Українській Галицькій Армії - загинув у вирі визвольної боротьби. Племінник Андрій Храпливий (син Зіновія) - дійсний член НТШ, фізик-експериментатор в галузі скло-волоконного виробництва, чотири рази нагороджений Золотою медаллю Президента "Bell Laboratories”, а 2010 р. його ім’я записано в Залі Слави винахідників штату Ныо Джерзі, своїми осягами в науці збагатив світову науку і прославив наш край.

Тож конференція зібрала в Заліщиках більше 40 доповідачів, серед  яких (в тому числі і в режимі публікації тез про результати досліджень), були науково-педагогічні працівники з Києва, Тернополя, Івано-Франківська, Чернівців  і Заліщик. Учасниками конференції стали також педагоги загальноосвітніх шкіл та гімназії, керівництво відділу освіти Заліщицької міської ради, представники краєзнавчого музею, часопису «Колос», педагогічні працівники та студенти ВСП «Заліщицький фаховий коледж імені  Є. Храпливого НУБіП України» та ВСП «Тернопільський фаховий коледж ТНТУ ім. І. Пулюя».

У програмі пленарного засідання виступили: Глова В.С., директор ВСП «Заліщицький фаховий коледж імені Є. Храпливого НУБіП України» з  вітальним словом та доповіддю «Суспільна агрономія, як напрям аграрної науки та її вплив на соціально-економічний і культурний розвиток села»; Підгребя Н.М., начальник відділу освіти Заліщицької міської ради – «Педагогічні ідеї Є. Храпливого – заповіт для сучасних поколінь освітян», Сопилюк М.В.  –  «Життєвий шлях та вшанування пам’яті Є. Храпливого», Дяків В. Г., вчитель Заліщицької державної гімназії, заслужений вчитель України – «Виховні ідеали в працях  Є. В. Храпливого», Каспрук В.В., директор міського комунального краєзнавчого музею –  «Коцик Роман – дослідник, агроном, політичний діяч та його внесок в розвиток громадської агрономії», Дяків О.І., редактор громадсько-політичного часопису «Колос»  –  «Редакторська і видавнича діяльність Є. В. Храпливого».

Цікаві доповіді презентували викладачі коледжу:  Петрів Г.В., к.п.н. -«Леся Храплива - Щур – гідна спадкоємиця родини Храпливих», Війтик Ю. П. –  «Євген Храпливий - фотограф та учасник конкурсів фотографії», Юрійчук О. В.  –  «Іван Храпливий – доктор філології, знавець класичних мов», Руснак С.Г. –  «Зенон Храпливий – науковець з роду Храпливих». 

На конференції представлено також матеріали про діяльність НУБіП України, розвиток аграрної освіти та наук про життя, освітні можливості НУБіП України і майбутній професійний вибір учнівської та студентської молоді,  підготовлені начальником відділу регіонального розвитку, дистанційної освіти та заочного навчання НУБіП України, доктором  сільськогосподарських наук, професором  Лопушняком В. І. та заступником начальника відділу регіонального розвитку, дистанційної освіти та заочного навчання НУБіП України Опальчуком  Б. В.

З результатами своїх пошуково-дослідницьких робіт під керівництвом викладачів виступили студенти: Фрасуняк Тетяна  –  «Поетичний світ Лесі Храпливої-Щур – взірець  патріотизму та відданості українському народу», Маліцький Назар – «Діяльність Є. В. Храпливого по організації хліборобського  вишколу молоді», Король Станіслав – «Господарський досвід європейських країн в працях Є. Храпливого», Колісник Ростислав – «Зарубіжний досвід та розвиток садівництва і городництва в працях Є. В. Храпливого».

До учасників конференції звернувся з закликом продовжувати справу  вивчення теоретичної спадщини Є.Ф. Храпливого ветеран педагогічної праці, колишній викладач і керівник Західноукраїнського регіонального центру фермерства  та ініціатор вшанування пам’яті родини Храпливих Й.Й.Децовський.

На секційних засіданнях виступили з тезами доповідей:  Зубик І.М.,  Леоненко Н.В., Глова Г.Р., Зуб Л.В., Ліщинський О., Алексевич Я., Василишин  Н., Атаманчук Л.А., Киверига О.Ю., Білонога Г. П., Стрільчук Л.В., Сагайдак І.П., Фреяк Г.Б., Андрусик Р.В., Рожелюк М., Тракало О.Л., Папушко М.Д., Олійник М.Д., Гагалюк В. В., Холодило О. І., Галайдіда О. В., Червоняк А.М.

Працівники бібліотеки коледжу (завідувач бібліотеки Ємчук Н.В.) презентували змістовну тематичну виставку - підбірку книг, друкованих матеріалів і публікацій, присвячену професору Є. В. Храпливому та родині Храпливих.

Лейтмотивом наукової конференції стали слова професора Є.В.Храпливого, який наголошував, що здобувати освіту, знання - це обов’язок кожного свідомого українця. Адже хліборобські знання - одна з найвищих суспільних цінностей. Ці традиції освітньої діяльності підтримує і розвиває педагогічний колектив нашого коледжу, який уже 25-й рік входить в структуру НУБіП України – флагмана освіти нашої країни, історія якого перегорнула  свою 123-ю сторінку.

Михайло СОПИЛЮК,

член Національної спілки журналістів України

Світлини Юрія ВІЙТИКА.