Стаття про літературну зустріч із Оксаною Дяків у Заліщицькій державній гімназії (газета "Свобода" плюс Тернопільщина)

 

ОСОБЛИВИЙ СЛІД У ДУШАХ І СЕРЦЯХ УЧАСНИКІВ ЗАЛИШИВ ФЕСТИВАЛЬ «ВІЛЬНИЙ ДУХОМ. ПАМ’ЯТІ ОРЕСТА КВАЧА»

 

Багатогранний і різно­­плановий за своєю сутністю фе­сти­валь «Вільний духом. Пам’яті Ореста Квача» відбувся 24-25 липня цьо­го року після дво­місячної активної підго­товки його організа­торами – роди­ною та друзями Ореста Квача, освітньою плат­фор­мою «Експертний кор­пус», Заліщицькою місь­кою радою, а також за участю партнерів (благо­дійний фонд «Повернись жи­вим», Новинарня, Ін­фор­м­агентство Армія­Inform), усіх небайдужих до цієї важливої події –  і, пере­ко­нана, залишив особли­вий слід у душах і серцях як дорослих, та i дітей, які стали учасниками цієї особливої патріотичної події в Заліщиках.

24 липня заліщани і гості міста згадували Ореста Квача і багатьох інших Героїв російсько-української війни, які тримають Небо над нами. 

Щемними, зворушли­вими і болісними для бага­тьох стали відвідини вис­тавки «Сіверщина. Блок­пост Пам’яті». Її пред­ста­ви­ли рідні загиблих воїнів, які семеро прибули в За­ліщики на чолі з Люд­милою Кравченко. 

Головними експона­та­ми виставки є портрети та особисті речі загиблих у російсько-українській війні. Речі розміщені у вітринах-ящиках від боє­припасів. Мета виставки – це висвітлення подій на Сході України, розповіді про загиблих у результаті вій­ськової агресії Росій­сь­кої Федерації українських солдатів та добровольців і на цих прикладах вихо­ва­ння патріотичних, відпові­дальних за долю України громадян.

Організатором вистав­ки стала ГО «Єдина родина Чернігівщини». Ініціатором створення структури у 2016 році був Микола Шанський, батько загиблого у росій­сь­ко-українській війні Анд­рія Шанського. Пересув­на виставки «Сіверщина. Блокпост Пам’яті» подо­ро­жує по різних містах України задля єднання всіх патріотичних сил нашої держави.

У фестивалі також взяли участь представ­ники ГО «Родини полеглих воїнів Тернополя». 

24 липня в Заліщики на фестиваль завітали юні пластуни з Чортків­щини та Бучаччини, прибу­ли педагоги закладів осві­ти м.Заліщики. Для них та їхніх наставників дуже цікавою стала гутірка «Українські настільні ігри як інструмент освіти та боротьби за історичну пам’ять», яку провів учас­ник російсько-української війни, мандрівник та роз­робник ігор Андрій Мочу­рад. Він представив скла­д­ну історичну тактичну гру «Гали­чина 1918-1919», щоб зацікавити перед­усім дітей і молодь україн­сь­кою історією. Гра не зай­має великої площі, як роз­повів розробник. Її мож­на розкласти на­віть на шкільній парті. Історич­на мапа з населени­ми пунктами Гали­чи­ни 1918 року, все точно так, як було тоді – річки, міста, мости, залізниці, на картках - інфор­ма­ція про учасни­ків тих подій, же­то­ни відпові­да­ють військо­вим підроз­ді­лам того часу, а це, зо­крема, військові підроз­ді­ли у складі австро-угор­сь­кої армії, російські та інші війська. Для участі у грі потрібні два-три учас­ники. На мапі кожен істо­рично виставляє військо, гравці отримують картки і оби­ра­ють для гри одну тактику – наступальну, розвідуваль­ну чи політич­ну, яка змі­нить престиж на світовій арені, тобто, ви­зна­чають тактику ведення бою і так пересувають вій­сь­ка кар­тою. Гравець вибу­до­вує свою тактику і стра­тегію бою, але хід історич­них по­дій при цьому не порушу­ється. Пройшовши весь етап гри, дитина чи моло­да людина дізнаєть­ся про складні воєнні події в Галичині у 1918 році, про людей, які були у них заді­я­ні, зокрема, про Петра Франка, Дмитра Вітовсь­кого, Станіслава Шептиць­кого та ін.

Андрій Мочурад, про­вівши вікторину, подарував дві гри учасникам гутірки.

З наставниками плас­ту­нів спілкувалася Тетяна Швидченко, одна з ініціа­торок фестивалю, істори­киня, керівниця освітньої організації «Експертний корпус».

Модераторка Аліна Карбан вручила пластунам арт-плакати та інші вида­ння проєктів «Експертного корпусу» та Українського інститут національної пам’яті. 

Молодь і дорослих щи­ро зворушили гості-автори, які виступили на поетичній сцені «Поезія, народжена війною». Свої вірші натхне­нно читали: поетка, радіо­ведуча, громадська діячка Злата-Зоряна Паламар­чук, поетеса, журналістка, волонтерка, громадська діячка Олена Задорожна та письменник, вчений, громадський діяч, заснов­ник літературного проєкту «Дух Нації» Юрій Руф. 

Особливо мені запа­м’я­тався виступ Олени Задорожної, адже багато з нас уже чули її вірш,  що покладений на музику і став піснею, в якому звучать такі рядки:

Дівчата зрізають коси,

Туго шнурують берці.

Їм щастя наснилось,                                    

                           здалося.

Кровить забинтоване

                                серце…

Поетеса Олена Задо­рожна читала не тільки власні вірші, але й поезії своїх побратимів та по­сестр по перу й участі в російсько-українській війні. Це були вірші десяти авторів – воїнів-добро­воль­ців, медиків, волон­терів – зі збірки  «Рядки з передової» (Антологія поетів, обпалених війною). Особисто для мене дуже важливим є те, що це – думки, погляди, почуття, оцінки, які закладені в поетичному слові, людей, котрі пізнали російсько-українську війну крізь призму власного непрос­того досвіду, зафіксувавши у віршах емоції, рефлексії пережитого.

Варто зазначити, що книжкову виставку, зокре­ма й видань місцевих авто­рів, під назвою: «За рідну землю, за Україну!» пред­ставили на фестивалі працівники Заліщицької міської публічної бібліо­теки. Як зазначила її керівниця Світлана Пукіш,  «бібліотекарі підготували пам’ятний альбом «Герої в наших серцях» про Героїв-земляків, учасників російсько-української війни, а також бібліо­графічний нарис «Люди свободи» (краяни-Герої Небесної Сотні, учасники АТО). Відвідувачі виставки, наші краяни, впізнавали на цих фото своїх батьків, синів, дідусів. Фестиваль знову і знову нагадав нам про довготривалу війну, де гинуть наші захисники».

Під час фестивалю зацікавлених слухачів зібрала гутірка «Як знайти репресованих родичів: відеоінструкція», яку про­вів Євген Янкевич, пред­ставник Галузевого дер­жав­ного архіву Україн­сь­кого інституту національної пам’яті. Під час цього за­ходу його учасникам були надані конкретні відео­інструкції та роз’яснення щодо можливостей і алгоритму пошуку репре­со­ваних рідних, що є бо­лю­чою проблемою для ба­га­тьох родин, членів яких нищила тота­літарна радянська машина.

На території ни­ж­нього парку працювала лока­ція Центру для уча­с­ників АТО та їхніх сімей «Банде­рів­сь­кий Схрон», що заснований наве­сні 2016 року пора­неними учасни­ка­ми Революції Гід­ності та ветера­на­ми російсько-ук­ра­їнської війни для своїх побратимів.

Центр у с.Клу­бівці Тисме­ниць­кого району Івано-Франківської області пра­цює як Будинок ветерана, де ветерани у кризових ситуаціях мають можли­вість тимчасового прожи­вання у колі побратимів. Ветерани, які створили Центр, знають наскільки тяжким може бути повер­нення до мирного життя. Потреба у «перезаванта­же­нні» виникає одразу після повернення з зони бойових дій, іноді – через роки, іноді – регулярно. Перебування серед інших ветеранів та волонтерів, у доброзичливому середо­вищі, в якому відчувається безпека, розуміння, по­тріб­ність, допомагає вете­ранам адаптуватись до мирного життя.

Учасники війни можуть вста­но­вити або відновити соціальні зв’язки. Крім того, вете­ра­ни своїми ру­ками вигото­вля­ють суве­нірну та іншу продукцію, яку можна придбати.

Під час фестивалю бу­ли зібрані пожертви на до­по­могу фронту з метою пе­редачі всіх грошей фонду «Повернись живим!».

У рамках фестивалю відбувся шаховий турнір пам’яті Ореста Квача, в якому взяли участь вісім учасників. За результатами шахових баталій перше місце посів Володимир Аніловський, друге – Олег Оксенюк, третє – Василь Самборський.

 

Багатьох підлітків і молодь зацікавив вишкіл (показовий інструктаж з поводження зі зброєю та військова тактика для юнаків та дівчат), а також показові виступи з бойових мистецтв.

Увечері акустична сцена зібрала любителів української патріотичної пісні: виступили київський рок-гурт «Колір Ночі» та музична формація Ukiez. 

Після концерту про­зву­чали спогади сучасників, родини та друзів про Ореста Квача, було показане відео про нього.

Учасникам фестивалю був запропонований пере­гляд фільму «ЕКС» під від­критим небом. Діяла по­льова кухня та працювало наметове містечко.

25 липня для учасників фестивалю відбувся сплав по річці Дністер по мар­шруту «Устечко-Заліщики» з фінішем на Тінистому пляжі.

Підсумовуючи роз­по­відь про фестиваль «Віль­ний духом. Пам’яті Ореста Квача», на якому вшано­ву­вали також численних наших Герої, які поклали свої жи­ття в російсько-україн­сь­кій війні на вівтар не­залежности України, варто на­­голосити, що всіма організаторами цієї події, зокрема родиною Ореста Квача, Аллою Василівною Квач, було докладено над­звичайно великих зусиль, щоб провести такий ва­жливий патріотичний захід. Він поєднав у собі широку палітру різнопланових ці­ка­вих подій, став новим і особливим у духовно-па­тріотичному розвитку За­лі­щи­ків, а також усіх учас­ни­ків, які 24 липня прибули на фестиваль з різних міст і сіл України.

До речі, як зазначила у своєму інтерв’ю програмі «МузБат» Тетяна Швид­чен­ко, одна з ініціаторок по­дії, історикиня, керів­ни­ця освітньої платформи «Експертний корпус», у перспективних планах організаторів провести фестиваль також наступ­но­го року, зробити його традиційним, ще масш­таб­нішим і яскравішим.

 

Оксана ДЯКІВ,

редакторка газети «Колос»

(м. Заліщики, Тернопільська область)

 

Світлини Василя ІВАНИШИНА та Юрія ГАНЧУКА.

НАТХНЕННІ ТВОРЧІСТЮ ЛЕСІ УКРАЇНКИ (І Міжнародний (VII Всеукраїнський, XVII Всекримський) фестиваль-конкурс учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», присвячений Лесі Українці)

 

Підведено підсумки участі учнів, студентів, педагогів, батьків і чисельних шанувальників Лесиного слова у І Міжнародному  (VII Всеукраїнському, XVII Всекримському) фестивалі-конкурсі учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», присвяченому Лесі Українці. Конкурс у 2021 році проводився з ініціативи громадської організації «Культурно-просвітницьке Товариство «Джерело»,  Центру сучасного мистецтва «Steinbarg Gallery & Cafe», Міжнародного благодійного фонду «Здоров’я майбутнього»,  родини Бурбак та за сприяння й підтримки Федерації професійних спілок України, Профспілок працівників освіти і науки України, Полтавської торгово-промислової палати, Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавської міської ради, Щербанівської об’єднаної територіальної громади, ПРАТ «Гравітон», Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Технічний партнер Конкурсу - студія TATO digital.

Цього року Конкурс-фестиваль був присвячений 150-річчю з дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) – видатної української письменниці та громадської діячки, однієї з найяскравіших зірок національної та світової культури, та набув неабияких масштабів! Навколо постаті геніальної поетеси об’єдналися тисячі дітей та студентів з усієї України (учасниками є представники всіх областей України та Криму), а також представники Норвегії, Італії, Бразилії, Португалії, Грузії, Німеччини, Об’єднаних Арабських Еміратів (Дубай), Молдови, Польщі, Росії, Казахстану, Канади, Туреччини. У семи номінаціях конкурсу змагалися більше сімнадцяти тисяч учасників, а загальна кількість причетних до цієї події склала (за орієнтовними підрахунками) більше п’ятдесяти тисяч поціновувачів геніальної Лесі Українки та дитячої творчості.

Змагання юних талантів відбувалися у номінаціях: «Декламація», «Інсценізація», «Твір», «Науково-пошукова робота», «Вокал», «Аудіо-візуальний твір», «Малюнок».

З Тернопільської області було чимало учасників. Серед них і представники закладів освіти Заліщицької і Товстенської ОТГ, які представили свої роботи у різних номінаціях.

Надзвичайно приємно, що І місце у номінації «Вокал» зайняла пісня «Безсонні ночі» на слова Лесі Українки у виконанні вокального квартету «Віночок» (ВСП «Заліщицький фаховий коледж імені Є. Храпливого Національного університету біоресурсів і природокористування України») під керівництвом С.Я. Тарасевич та концертмейстера О.М. Мартинчука.

Переможцями, посівши перші місця у номінаціях «Твір» та «Малюнок», стали учні Заліщицької державної гімназії Зоряна Кальчук, 4(8)-А клас, керівник – вчитель української мови та літератури, кандидат філологічних наук Н.В.Зубик, представивши есей на тему: «Незабутня мелодія Лесиної пісні», а також Софія Уколова, 3(7)-А клас, керівник – вчитель образотворчого мистецтва О.І. Дяків (малюнок «Мавка. Лісова пісня. The Forest Song».

 

Представники ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 м. Заліщики отримали срібну перемогу (ІІ місце) у номінації «Декламація» за виконання ученицею Анастасією Кілик поезії «До мого фортепіано» (керівник Л.Й.Стратій) та подяку – дует у складі Таїсії Ковбасенко та Владислава Вітюк за виконання композиції «Лісова пісня» (керівник М.В.Лилик). 

Членкиня журі Марія Гавва (Київ) зазначила: «Вітаю усіх учасників конкурсу з перемогою! Кожен із вас, взявши участь в цьому творчому змаганні, переміг свої сумніви, страхи, отримав знання та досвід, а отже, переміг самого себе вчорашнього! Приємно відзначати щороку ріст рівня майстерності наших конкурсантів! Ми всі тут зібралися, натхненні творчістю Лесі Українки, тож нехай так буде завжди: творчість молоді заради вічного життя творчості великої Лесі!»

Щиро вітаємо всіх юних переможців, їхніх педагогів, а також учасників та їхніх вчителів, які в 2021 році активно брали участь у І Міжнародному  (VII Всеукраїнському, XVII Всекримському) фестивалі-конкурсі учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», присвяченому Лесі Українці, та бажаємо міцного здоров’я і нових успіхів та звершень!

 За матеріалами роботи оргкомітету І Міжнародного 

(VII Всеукраїнського, XVII Всекримського) фестивалю-конкурсу учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», присвяченого Лесі Українці

На світлинах: учні  Софія Уколова, Зоряна Кальчук, Анастасія Кілик,

Таїсія Ковбасенко та Владислав Вітюк.   

Стаття опублікована 7 травня 2021 року в газеті "Колос" (м.Заліщики).

Публікація у газеті "Сільський господар": "Щастя" від Яни Сакали"

«Бачити красу, творити і не зупинятися!» (Цікава розмова з молодою й талановитою художницею Оленою Держак)

 Нещодавно мені пощастило ознайомитись із творчістю молодої й талановитої художниці, дуже позитивної людини Олени Держак. Її картини приваблюють глядача неординарністю світобачення мисткині, глибоким розумінням світу природи, яка нас оточує. Полотна авторки – живі, яскраві, сповнені життя та енергії, подекуди пронизані таємничістю та нестримним ширянням фантазії.

Олена Держак народилася 5 червня 1994 року в селі Вовківці Борщівського району. Під час нашого спілкування художниця зізналася, що з раннього дитинства зображувала звірів, які її оточували. «Можливо, спочатку ті малюнки нічим особливим не вирізнялись, але у мене була велика любов до творчості та посидючість. Пізніше я вигадала невеличку казку та проілюстувала її. Батьки помітили мої здібності та віддали навчатись у Борщівську школу мистецтв», – поділилася пані Олена.

 У 2009 році О.Держак вступила у Чортківський гуманітарно-педагогічний коледж ім. О.Барвінського.

Свого часу цей заклад закінчила і я, здобувши професію вчителя початкових класів, і до нині з вдячністю згадую своїх педагогів, серед яких був і викладач образотворчого мистецтва Сергій Бондар, якому завдячую любов’ю до мистецтва палітри і пензля. До речі, кілька років тому в Заліщицькому краєзнавчому музеї експонувалась виставка художника С.Боднара та його учнів.

Саме Сергій Федорович прийняв Олену Держак до очолюваної ним художньої студії «Соняшник», в якій талановита студентка освоїла нові техніки (арт-батик, художній розпис скла). У той же час юна художниця познайомилась із чортківським талановитим поетом Ярославом Дзісяком і згодом проілюструвала чотири його збірки.

 Здобувши вищу освіту в Прикарпатському національному університеті, Олена Держак Працювала у Вовковецькій школі вчителькою початкових класів і вела гурток з образотворчого мистецтва, уроки живопису та англійської мови у приватній школі «Індиго». Зараз дівчина продовжує працювати і розвиватися в сфері освіти, але вільний час віддає творчості.

У 2018 році молода мисткиня брала участь у колективній виставці творчого об’єднання «Потік», який діє при Борщівському краєзнавчому музеї. Її перша персональна виставка відбулась у травні 2019 року в музеї Леопольда Левицького села Бурдяківці Борщівського району. У жовтні того ж 2019-го була відкрита кількамісячна персональна виставка живопису в Борщівському краєзнавчому музеї. Майже вісімдесят картин, представлених на експозиції, написані Оленою Держак протягом останніх чотирьох років, що вражає і захоплює... 

– Пані Олено, що спонукає Вас творити? – запитую у співрозмовниці.

– Багато факторів сприяє розвитку мого творчого потенціалу. Я віддалась мистецтву тоді, коли здобула спеціальність, як кажуть, стала на ноги та звила сімейне гніздечко. Щаслива, що ми з чоловіком – на одній хвилі. Він – хоч і не художник, але вміє запропонувати цікаві ідеї для втілення. А шестирічна донька має багату фантазію, якій і я можу позаздрити, дає підказки під час створення картин. 

 Радію, що в житті мене оточують  люди, які підтримують: батьки, знайомі та друзі. А досвідчені художники Борщівщини підказують напрямки для подальшого розвитку. Для творчої людини в наш стрімкий час дуже важливим є розуміння оточуючих. У мене є величезне бажання реалізуватися як художниці, досягти висот майстерності. Зараз перебуваю в пошуку свого особливого стилю, прислухаюсь до порад талановитих митців, хочу спробувати чимало нового…

– Яскраві барви Ваших картин виправдані сюжетом. На мою думку, вони – про справжність і щирість, яку Ви бачите в навколишньому світі, зокрема у царині природи, тварин. Яке Ваше творче кредо?

– Я добре розумію, що без постійної роботи над собою нічого не досягти. Саме тому в повсякденній рутині намагаюсь викроїти час для пошуку нових ідей. Дуже люблю звірів і природу загалом, особливо – ліс, багато фотографую. У творчості покладаюсь на свої відчуття, враження, мрії та бажання…

У моїх картинах домінують яскраві кольори, часто – неіснуючі пейзажі та будинки. Просто я передаю світ таким, яким би мені бажалось його бачити, тварин, якими хочеться милуватися, зображаю місця, де я б хотіла побувати. Можливо, насправді в житті не все таке барвисте, але хочу, щоб кожен, хто бачить мої картини, мимоволі усміхався, замислювався, мріяв. Отож, моє творче кредо: «Бачити красу цього світу, передавати її, творити і не зупинятися!»

Під час нашої розмови Олена Держак поділилася позитивними враженнями від відвідин Заліщиків і висловила думку про те, щоб, можливо, запланувати виставку своїх картин у нашому місті. Приємно, що серед сучасних молодих людей нашого Тернопілля є ті, хто віддає своє життя і помисли творчості, черпаючи натхнення у джерелах рідної природи, спонукаючи її любити і берегти…

Оксана Дяків