Художні роботи Оксани Дяків

Пісня "Материнське чекання". Слова Оксани Дяків, музика Романа Калинича, виконує дует "РозМарія"

У Залі­щи­цькій ра­йон­ній бібліотеці 30 червня 2019 року відбулося зібрання тво­рчих люд­ей «Літе­ра­ту­рне сузір’я краю»

Рідне слово єднає і надихає…

Щороку в Залі­щи­цькій ра­йон­ній бібліо­теці відбуваю­ться зібрання тво­рчих лю­дей краю, які діляться своїми здобутками, обмі­ню­ю­ться задумами. 30 червня у мистецькій світ­лиці відбулася зустріч «Літе­ра­ту­рне сузір’я краю», модератором якої була директор Заліщиць­кої ЦБС Ольга Тракало.

На початку події Ольга Йо­сипівна запросила до сло­ва Володимира Барну, зна­ного в Україні пись­мен­ника, громадсько-ку­ль­ту­рного діяча, голову об­ласного відділення Ук­раї­нського фонду куль­тури. Він вручив диплом лавреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Кова­ль­чука, багаторічному пред­ставнику Націона­ль­ної ради України з питань телебачення і радіомов­лення у Тернопільській об­ласті, нашому земля­кові Михайлові Зубику, уро­дже­н­цеві села Касперівці, який популяризує життя і творчість Петра Кова­льчу­ка. Журналіст подякував за високу оцінку своєї пра­ці, розповів про творчі та професійні плани. Опісля ведуча запроси­ла поділи­тися своїми твор­чими тає­мницями пись­ме­н­ника з села Ли­сівці Петра Дара­манчука, дип­ло­ман­та Мі­ж­на­род­ного літературного кон­курсу «Коронація сло­ва»-2019. Нагороду автор отри­мав за науково-фа­нтастичний роман «Спа­дкоємці Всес­віту».

Це зворушлива іс­торія закоханих, які в часи Апокаліпсису мандрують Всесвітом. Твір написаний у пам’ять про історію ко­хання внука письменника – Петра, який переживав драматичний у своєму жит­ті період важкої хво­роби, а також його дівчини Юлії, яка підтримувала сво­го ко­ханого. Крім цього ро­ману, у творчому доро­бку М.Дараманчука – «Мрі­йні небокраї», завдяки цій книжці автор став дип­ло­мантом «Коронації сло­ва»-2009, а також «Час Демона» (спеціа­ль­на ві­дзнака «Коронації сло­ва»-2015).

Під час зустрічі Роман Фес­трига натхненно про­чи­тав свій вірш про Божу опіку та ласку до людини. Він – мо­лодий ак­тор Ль­вівського драмати­чного те­атру ім. Юрія Дрогобича (м.Дрого­бич), свого ча­су навча­вся в За­ліщиках, пере­можець ІV Між­народ­но­го  конку­р­су «Та­рас Шевченко єднає народ» у номінації «Ху­дожнє читання». Гість по­дякував своїм настав­ни­кам, які навчили його по-справжньому любити рід­не слово, – педагогу Лю­бомиру Кондубу та В’я­чеславу Хім’яку, народ­ному артисту України, професору Тернопіль­сь­кого національного педа­го­гічного університету ім. В.Гнатюка.

Заліщанин Василь Іва­нишин щиро привітав лав­реата Михайла Зубика з почесною нагородою, а та­кож прочитав вірш пи­сьменника Івана Строн­ського з села Виноградне як напутнє слово моло­дому й талановитому Ро­ма­нові Фестризі.

Свою другу збірку «Ба­гато неба» презентувала поетеса з села Блищанка, вчителька української мо­ви та літератури Богдана Стефанюк. Авторка роз­по­віла про ідею створення книжки, задушевно прочи­тала ліричні й філософські вірші про кохання, високе призначення людини…

Наталія Зубик, канди­датка філологічних наук, докторка філософії, вчи­телька української мови та літератури Заліщицької державної гімназії, поді­ли­лася сходинками успіху та результатами дослі­джен­ня творчості моло­до­музівця, письменника Петра Карманського, віхи життєпису якого були по­в’язані з Тернопіллям.

Н.Зубик зупинилася на важливості для україн­ських письменників суча­сної віршознавчої школи, а також наголосила на необхідності ширшого вив­чення літератури рідного краю у закладах освіти та важливу роль бібліотек у популяризації книг.

Поетеса з Товстого Світ­­лана Леськів, заступ­ник директора місцевої шко­ли з виховної роботи, вчи­телька основ христи­ян­ської етики, запропону­вала присутнім свою реф­лексію про щемливу зус­тріч з матерями, сини яких загинули в зоні АТО: про тугу, біль, розпуку і вод­ночас – надію, віру, любов до України і Бога, а ще – ліричну поезію про красу людської душі й нашого краю.

Авторка восьми поетич­них і прозових книжок, а також різних колективних збірок, редакторка часо­пи­су «Колос» Оксана Дя­ків щиро пораділа за успіхи Богдани Стефанюк та Романа Фестриги, яких знає чимало років та сприяла у підготовці до виходу в світ їхніх творів.

У супроводі відеопре­зен­тації своїх художніх робіт, на яких представ­лені архітектурні пам’ятки міста Заліщики, ілюстрації до творчості Тараса Шев­ченка, натюрморти, пей­за­жі, О.Дяків прочитала поезії про красу і неповто­р­ність природи рідного Заліщицького краю, яка підносить душевні сили кожної людини.

Медик із Товстого, авто­рка двох збірок Ольга Ку­хта поділилась із гос­тями літературно-мисте­ць­кої світлиці своїм пое­тичним розумінням дити­нс­тва, юності та зрілості – періо­дів людського життя – бага­тобарвних, супереч­ливих, водночас щас­ли­вих, хоча сповнених різних викликів. О.Кухта подяку­вала за підтримку, творчу співпрацю Володимиру Барні.

А знаний у районі та за його межами в педагогіч­ній, мистецькій спільнотах учитель словесності Дани­ло Онищук розповів про свої творчі доробки, які скла­дають чотири книги з літературного краєзнавс­тва, а також видання есеїв. Д.Онищук презенту­вав нову книгу: переклад із польської мови спогадів Мільха Баруха та Гліка Берла про події Голокосту в Товстому в роки Другої світової війни «Як над Товстим згасла зірка Да­ви­да». Прозвучала поль­сь­кою мовою прекрасна поезія Віслави Шимбор­ської, лавреатки Нобелів­ської премії (1996).

Олег Вістовський, поет родом із Іване-Золотого, предста­вив слухачам нові твори на злобо­денні теми. Автор подарував бібліо­те­ці другий випуск збі­р­ника «Поетична топонімі­ка», куди увійшли його ві­рші про рідне село, та поета Петра Мель­ника – про Заліщи­ки. У першому ко­лективному випуску «Пое­тичної топо­німіки» про наш край свої вірші пред­­­­ставляла Оксана Дяків.

Ірина Ковальчук, дружи­на письме­нника, члена Націо­нальної спілки пи­сьмен­ників України Пет­ра Ко­вальчука, закликала при­сутніх до збереження і популяризації його тво­рчості, щоби виховувати молоде покоління на кращих прикладах літе­ра­ту­ри рідного краю. Ірина Олексіївна  подяку­вала своїм названим ді­тям, які допомогли під­го­тувати та видрукувати книги спога­дів про життя і діяльність чоловіка-пи­сьменника. Володимир Ба­рна пода­ру­вав музею Петра Кова­ль­чука ілюс­тра­ції мист­кині Наталії Шевчук за ури­вками з роману Пе­тра Коваль­чука «Рости­славичі». Ірина Кова­ль­чук тепло подяку­вала  за подару­нок.

Письменник Володи­мир Барна поді­лився з ав­торами-учас­никами зіб­ра­ння своїми рон­делями, у яких висло­вив ставле­ння до коханої жінки. Ці твори він готує до нової поетичної збірки. В.Барна також розповів про дія­льність Всеукраїн­ського товариства поетів-рон­делістів, яке знахо­дить прихильників в Україні та за її межами.

Історик-краєзнавець Ми­хайло Сопилюк гово­рив про свої творчі плани: ви­дати книги про сла­вет­них земля­ків-братів Тимчуків, релігійних діячів УГКЦ; Степана Слободя­на, майора УПА, слав­ного органі­затора ви­ховної ро­боти у роки національно-визвольних змагань; під­го­тувати матеріали про розбудову міста Заліщики у другій половині XVIII ст.

Директор центральної бібліотечної системи Оль­га Тракало при­нагідно подякувала членам ра­йонної бібліотечної ради Степанові Навольсь­кому, Йосипу Децовсько­му, Наталії Крок, Василеві Іванишину, Василю Дяко­ву, які докладають свої зу­силля для розвитку бібліо­течної системи, активіза­ції її роботи, поповнення фондів новими видан­нями. Степан Навольсь­кий, голова громадської  ради, бізнесмен, голова районної спілки учасників АТО «Дністровий вал», подякував за високу оцін­ку діяльності громадської організації.

Ольга Тракало на заве­ршення зустрічі передала вітання від поетеси з села Садки Ганни Рибцуник, зазначила, що українська діаспора із Заліщанщини творить далеко за ме­жами України. Мова йшла про нові книжки Наталії Хаммоуди, уродженки Ко­ши­лівців, яка проживає у Тунісі,  Людмили Мандзюк із села Вигода, яку доля закинула в Італію.

Завершальним акор­дом літературної події стало пам’ятне фото і приємне неформальне спіл­кування з побажан­ням нових цікавих зус­трічей…

Оксана Дяків

Світлина Василя Іванишина.

ПОЕТИЧНА ЗБІРКА «ПОКОЛІННЯ» ОКСАНИ ДЯКІВ (2017 рік)

ПОЕТИЧНА ЗБІРКА «ПОКОЛІННЯ» ОКСАНИ ДЯКІВ

       Цьогоріч побачила світ восьма поетична книжка Оксани Дяків (видавництво «Терно-граф» (м. Тернопіль).
       У виданні зібрано різножанрові ліричні твори, яким характерні щирість, чутливість, емоційність, драматизм і напруга. Своїми віршами авторка намагається достукатись до серця кожного, уберегти від невдач і розчарувань у складних мереживах життя. Поезії збірки присвячені роздумам про цінності і тісний взаємозв'язок різних поколінь одного роду. Рідний край, вітцівська благословенна земля – як колиска долі кожної людини – постійно постають перед очима читачів зі сторінок книжки Оксани Дяків.

         При оформленні обкладинки цієї поетичної збірки використано сповнену символізму акварель «Покоління» (1996 р.) члена Національної спілки архітекторів України, художника Анатолія Сорочука.

ПАХНЕ ЛІТО

Пахне сонце вишневим літом,

Павутиння летить фатою,

У вікно загляда буйноцвітом.

Розпашіла радість – рікою!

Чути гомін дзвінкого дитинства

І птахів мелодійний щебет.

На деревах – із ягід намисто.

Жовтодзьобий у гніздах трепет.

На Івана Купала дівчата

Хороводять з вінками коло –

Квітку щастя прагнуть шукати,

Таємниці пізнати долі…

А поля мироточать медами,

Понад ними – лелеки крила.

Липень бродить босоніж садами,

Аж шаріється груша мило…

В буйногривій траві – сюркотіння.

Заплелась веселка дощами.

А ночами – зірок мерехтіння,

Що нагадують очі мами…

ПЕРЕСПІВИ

Під дзвоном неба, сірого, смутного,

Коли торкають краплі вікон скла,

Лежать, розкрилившись, не сплять дороги,

Плащем вкриває сад суцільна мла.

Ти дивишся крізь пелену благально вгору,

Шукаєш в серці радості й провин

І бачиш в цю прощально-дивну пору

У небесах стражденних журавлиний клин.

В курликанні птахів – мінор любові,

Останній спогад теплих днів ясних,

Із літом, щедрим і палким, розмови,

Мелодії пісень весни дзвінких.

АСОЦІАЦІЇ НОЧІ

Кавою витече ніч,

За пальці розмови узявшись.

Тінню хустини із пліч

Птаха майне, доспівавши.

Стигне розпластаний став

Під зоряним небом дірявим.

Стигло впаде із листа

Росяний ранок в отаву...

Глухне віддалений звук

На коліях стукоту часу.

Місяць впускає із рук

Ночі невипиту чашу...

КОШТОВНЕ

Серед золота пізньої осені

Кришталеву згадаю порошу,

Бірюзову нанизаю провесінь

І смарагдів у літа попрошу.

Сніг заплаче у теплій долоньці...

Я забарвлю буденність красою,

І розсиплю під рідним віконцем

Перли річки дрібною росою…

Дністре срібний! Коштовний мій краю!

До сердець протягаєш ти віття,

Рушниками дороги до раю

Вистеляєш крізь долі й століття…

Діаманти добра та любові

У твоїй хай засяють оправі,

Бо майбутнього справжня основа –

Жити в мирі та з мудрістю в парі!

АКВАРЕЛІ

Тонкі, надніжні барви на папері,

Легкі мазки – і тіні, і акценти…

Художник творить диво-акварелі –

Життя таким, як є, – штрихи-фрагменти.

Церкви – сакральні серця передзвони,

Ріка прозора, ліс старий в тумані.

Тремтить чутливий пензель… У долоні –

Ще аркуш чистий: небо на світанні…

Вода і фарби, і натхнення вітер…

Чи мало, чи багато це – не знаю.

В пастельних акварелях – думи світлі

Митця, залюбленого в душу краю…

ДІТИ ОТЧОЇ ЗЕМЛІ

Квіти – діти отчої землі,

Соків неба сонячні причали,

Друзі й подруги для нас малі:

Вони радість й горе зустрічали.

Манять барви, запах пелюсток.

Пил дороги встелений їх цвітом.

Кожен серцю дорогий листок,

Бо приніс із дому звістку з вітром.

До голівок доторкнусь крилом

І наснажусь їхнім буйним світлом.

Засівають квіти край добром,

Щоб душі красою розговітись…

ДЕ ЖИВЕ ЩАСТЯ?

Щастя не живе в чужих країнах,

А в тобі самому його сіль.

Не твори з життя свого руїну –

В ріднім домі – доля, радість, біль.

Вчись втішатись пізнанням і словом:

В цьому – сенс та справжнє джерело.

Пий же пристрасно! За видноколом –

Світ новий… Та батьківське село

Зачекалось рук твоїх веселки...

Обрій жде небесно-голубий…

Джерелиці зачерпни відерце –

Срібла рос з долонь землі напийсь!

                                                Оксана Дяків

Художні роботи Оксани Дяків

Штрихи біографії поетеси Оксани Дяків (Oksana Diakiv)

Чарівний світ поезії Оксани Дяків (Oksana Diakiv)

Творча робота Оксани Дяків "Вечір на Дністрі" (листопад 2016 р.)

Виступ поетеси Оксани Дяків у Будинку письменників

Художня робота «За мотивами творчості Тараса Шевченка або Traditional Ukrainian Style» (Полотно, акрил, 40х29,5 см, квітень-травень 2016 року.)

«За мотивами творчості Тараса Шевченка

або Traditional Ukrainian Style»

(Полотно, акрил, 40х29,5 см, квітень-травень 2016 року.) 

Дяків Оксана "Натюрморт із старовинною книгою або Яблуко пізнання"

Автор - Дяків Оксана Іванівна (м. Заліщики Тернопільської області).
НАЗВА РОБОТИ "Натюрморт із старовинною книгою або Яблуко пізнання".
(Папір, гуаш, 21х30 см, лютий-березень 2016 року).

Творча робота на художній конкурс образотворчого твору до Всесвітнього дня книги

на тему: "КНИГА І ЖИТТЯ", який проводиться 

міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» 

(м. Канів, Черкаська область).

КНИГ ГЛИБИНА

Книги – морська глибина.
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить...
                              Іван Франко

Прорік Франко, що книги – глибина:
В них – мудрість нації та роду,
Фундамент в них. Народ наш не згина
Ворожа міць загарбника-заброди!

Бо Сила й Віра у рядках отих,
Розсипаних зерном на полі білім.
Думки Хмельницького, Шевченків стиль,
І предковічне Мудрого чорнило...

У книгах – вчення, дух і товща знань.
Їх покоління молоде черпає.
На ноги стане наш народ-титан,
Якщо з книжок скарби пізнає…
 
                                  Оксана Дяків

Оксана Дяків «ЦЕРКВА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ЗАЛІЩИКАХ» 02.12.2015

"ЦЕРКВА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ЗАЛІЩИКАХ"

Ще однією архітектурною пам'яткою міста Заліщики є греко-католицька церква, яка будувалася протягом 1864-1875 рр. Освячена вона була в 1873 році під титулом Св. Трійці. У 50-х роках ХХ століття храм переосвятили на честь Св. Покрови. У 1962 році церкву було закрито радянською владою. Протягом 1974-1989 років тут розміщувався музей, після чого храм повернули віруючим.

Оксана Дяків «ЦЕРКВА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ЗАЛІЩИКАХ»

"ЦЕРКВА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ЗАЛІЩИКАХ"

Ще однією архітектурною пам'яткою міста Заліщики є греко-католицька церква, яка будувалася протягом

1864-1875 рр. Освячена вона була в 1873 році під титулом Св. Трійці. У 50-х роках ХХ століття храм переосвятили на честь Св. Покрови. У 1962 році церкву було закрито радянською владою. Протягом 1974-1989 років тут розміщувався музей, після чого храм повернули віруючим.

СЕРІЯ «ЖИВОПИСНІ ЗАЛІЩИКИ». Автор творчих робіт - Оксана Дяків

Серія «ЖИВОПИСНІ Заліщики»

 

Роботи Оксани ДЯКІВ,

вчителя образотворчого мистецтва, редактора районної газети «Колос»

«Костел святого Станіслава»

Фундатором парафіяльного костелу святого Станіслава з Щепалова був краківський каштелян Станіслав Понятовський. Храм освячено у 1763 році. Тоді костел був дерев’яним. На початку XIX ст. його перебудували на кам’яний. В інтер’єрі костелу над дверима до сакристії зберігався родинний герб Понятовських. У радянський період костел був пограбований і перетворений на склад солі, яка в`їлася в стіни на висоту 3 метри. Римо-католицькій громаді костел передано у 1991 році. Реставрацію розпочато в 1987-1988 роках.

«Меморіал борцям за волю України»

Анатолій Сорочук ­– архітектор цього меморіального комплексу.

Пам’ятник С. Бандері. Скульптор Роман Вільгушинський – лауреат премії імені Михайла Бойчука. Ініціатор спорудження пам'ятника та активний його будівничий світлої пам'яті Андрій Красько,

на той час голова Спілки політв'язнів та репресованих Заліщицького району. Споруджено за кошти жертводавців.

«Церква УАПЦ Вознесіння Господнього»

Закладення капсули і наріжного каменя храму відбулося 5 червня 2003 року. Проект створений 2002 року на Тернопільському обласному комунальному підприємстві "Містобудівельник" під керівництвом нині світлої пам'яті Михайла Білика. Архітектори - Ярослав Козіна та Володимир Савків. Освячення храму відбулося 2013 року. Парох церкви - отець Василь Хребтак.

«Будівля архітектора Швебеля»

Сьогоднішня будівля Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Наскільки мені відомо, цей будинок зведений за проектом архітектора М.(Моріса) Швебеля, який проживав тут разом зі своєю сім’єю. У Заліщиках є ще два будинки за його проектом. Усі мають подібні елементи,  відчуваються думки однієї творчої особистості. Громадська діячка Амалія (Міла) Сандберг-Меснер (1923 р. н.), авторка книжки «Світло крізь темряву» (Чернівці : Місто , 2009), під час відвідин Заліщиків проводила зустріч із заліщанами саме в стінах цієї будівлі. Адже тут жили колись її добрі друзі – родина Швебелів, діти яких навчалися в Заліщицькій семінарії. Під час Другої світової війни німці зайняли Заліщики 8 липня 1941 р. Відразу розпочалося переслідування євреїв. На жаль, архітектор Швебель, чиї творіння й досі прикрашають Заліщики, та його рідні загинули у період Голокосту. Історія засвідчує про те, що в Заліщиках – як складовій Галичини – проживала потужна єврейська громада, але майже повне її знищення відбулося в часи Голокосту. Було убито відомих єврейських жителів м. Заліщики, які відігравали вагому роль у різних сферах суспільного життя.

«Палац баронів Бруницьких»

Наприкінці XVIII століття князь Юзеф Понятовський заклав на березі Дністра в Заліщиках маєток з невеликим палацом. У 1808 році його придбав купець Ігнацій Бруницький, єврей-вихрест. У 1831 році він перебудовує палац в ампірному стилі. Існує легенда, що в палаці під час своєї подорожі Галичиною зупинявся цісар Франц II. Тодішній власник маєтку Леон Антоній Бруницький вдався до хитрощів, щоб знайти ласку в очах імператора. Він перебудував інтер’єр палацу на точну копію кімнат в цісарській резиденції Шьонбрунн у Відні. Цісар щедро оцінив винахідливість Бруницького, затвердивши йому титул барона в межах всієї імперії. Від Бруницьких маєток перейшов графам Турнау, яким належав до 1939 року.

«Церква Покрови Пресвятої Богородиці»

Ще однією архітектурною пам'яткою міста є греко-католицька церква, яка будувалася протягом

1864-1875 рр. Освячена вона була в 1873 році під титулом Св. Трійці. У 50-х роках ХХ століття храм переосвятили на честь Св. Покрови. У 1962 році церкву було закрито радянською владою. Протягом 1974-1989 років тут розміщувався музей, після чого храм повернули віруючим.

СЕРІЯ "ЖИВОПИСНІ ЗАЛІЩИКИ" Оксани Дяків
експонується в конференційному залі 
Заліщицької державної гімназії.

Палац баронів Бруницьких, м. Заліщики. Автор творчої роботи - Оксана Дяків

Оксана Дяків. Папір, гуаш, 2015 р. 

"Палац баронів Бруницьких у Заліщиках"

Наприкінці XVIII століття князь Юзеф Понятовський заклав на березі Дністра в Заліщиках маєток з невеликим палацом. У 1808 році його придбав купець Ігнацій Бруницький, єврей-вихрест. У 1831 році він перебудовує палац в ампірному стилі. Існує легенда, що в палаці під час своєї подорожі Галичиною зупинявся цісар Франц II. Тодішній власник маєтку Леон Антоній Бруницький вдався до хитрощів, щоб знайти ласку в очах імператора. Він перебудував інтер’єр палацу на точну копію кімнат в цісарській резиденції Шьонбрунн у Відні. Цісар щедро оцінив винахідливість Бруницького, затвердивши йому титул барона в межах всієї імперії. Від Бруницьких маєток перейшов графам Турнау, яким належав до 1939 року. 

Оксана Дяків "Будівля Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Архітектор Швебель"

Оксана Дяків. Папір, гуаш, 2015 р. 

"Будівля Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Архітектор Швебель"

.

Сьогоднішня будівля Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Наскільки мені відомо, цей будинок зведений за проектом архітектора Швебеля, який проживав тут разом зі своєю сім"єю. У Заліщиках знаю ще два будинки за його проектом, зокрема біля школи №2 м. Заліщики і біля районної прокуратури (вул. С.Бандери, 12).

Усі три мають подібні елементи, так що відчуваються думки однієї творчої особистості.

Громадська діячка Амалія (Міла) Сандберг-Меснер (1923 р. н.), авторка книжки «Світло крізь темряву» (Чернівці : Місто , 2009), під час відвідин Заліщиків проводила зустріч із заліщанами саме в стінах цієї будівлі. Адже тут жили колись її добрі друзі - родина Швебелів, діти яких навчалися в Заліщицькій семінарії.

Під час Другої світової війни німці зайняли Заліщики 8 липня 1941 р. Відразу розпочалося переслідування євреїв. На жаль, архітектор Швебель, чиї творіння й досі прикрашають Заліщики, та його рідні загинули у період Голокосту.

Історія засвідчує про те, що в Заліщиках - як складовій Галичини - проживала потужна єврейська громада, але майже повне її знищення відбулося в часи Голокосту. Було убито відомих єврейських жителів м. Заліщики, які відігравали вагому роль у різних сферах суспільного життя.

Оксана Дяків "Просто тюльпани..."

Оксана Дяків "Будівля Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Архітектор Швебель"

Оксана Дяків. Папір, гуаш, 2015 р. 

"Будівля Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Архітектор Швебель"

Сьогоднішня будівля Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Наскільки мені відомо, цей будинок зведений за проектом архітектора Швебеля, який проживав тут разом зі своєю сім"єю. У Заліщиках знаю ще два будинки за його проектом, зокрема біля школи №2 м. Заліщики і біля районної прокуратури.
Усі три мають подібні елементи, так що відчуваються думки однієї творчої особистості.
Громадська діячка Амалія (Міла) Сандберг-Меснер (1923 р. н.), авторка книжки «Світло крізь темряву» (Чернівці : Місто , 2009), під час відвідин Заліщиків проводила зустріч із заліщанами саме в стінах цієї будівлі. Адже тут жили колись її добрі друзі - родина Швебелів, діти яких навчалися в Заліщицькій семінарії.
Під час Другої світової війни німці зайняли Заліщики 8 липня 1941 р. Відразу розпочалося переслідування євреїв. На жаль, архітектор Швебель, чиї творіння й досі прикрашають Заліщики, та його рідні загинули у період Голокосту.
Історія засвідчує про те, що в Заліщиках - як складовій Галичини - проживала потужна єврейська громада, але майже повне її знищення відбулося в часи Голокосту. Було убито відомих єврейських жителів м. Заліщики, які відігравали вагому роль у різних сферах суспільного життя.

Оксана Дяків "Церква УАПЦ Вознесіння Господнього (м. Заліщики, Тернопільська область)"

Оксана Дяків. Папір, гуаш, 2015 р. 

"Церква УАПЦ Вознесіння Господнього (м. Заліщики)"

Закладення капсули і наріжного каменя храму відбулося 5 червня 2003 року. 

Проект створений 2002 року на Тернопільському обласному комунальному підприємстві "Містобудівельник" під керівництвом нині світлої пам'яті 

Михайла Білика.

Архітектори - Ярослав Козіна та Володимир Савків.

Освячення храму відбулося 2013 року. Парох церкви - отець Василь Хребтак.

Всеукраїнський семінар у Заліщицькій державній гімназії

Учасники Всеукраїнського науково-практичного семінару "Неформальна освіта для дорослих: хмарні сервіси в освіті як дієвий інструмент для підготовки якісного педагога"