УКРАЇНСЬКА
МОВА
Поезія у шатах мови
Із серцем почина розмову:
Про хліб і сіль, життя-буття,
Сумної Лети небуття...
Напоєна ранковими дощами,
Омита сріблом рос весняних –
Даждьбога іскри в ній палають,
Століття долю вишивають.
І мовної скарбниці легіт
Летить крізь стріл ворожих скрегіт,
Щоб дарувати справжню ліру –
Шукати людям щастя й миру.
В народі тихо жебоніла,
Та крицею бралась до діла –
В борні, як водоспад, ревла.
Коли терпіла гніт ярма!..
В могутнім Слова організмі
Тримають сили ще залізні!..
По капілярах тече кров
Супроти заборон й намов!..
Скарб – мовне поколінь
багатство –
Ще до часів старих козацтва
Бере початок свій. Ще Русь
Плекала мову солов’їну –
Вкраїнську ніжну й незбориму –
Для нас, нащадків, для дітей –
Простих мільйонів тих людей
Вкраїнської соборної держави…
Вона століттями до слави
Веде свій Київ златоглавий
Через руїни, битви й злет…
До майбуття летім – вперед!
Оксана ДЯКІВ
