Богдана Стефанюк читає вірш Оксани Дяків "Роки"

Романс «Вишиванка». Музика Василя Салевича, слова Оксани Дяків. Виконує Любов Волошина

«Чарівний світ поезії (творчості) Оксани Дяків»

 

Під такою назвою у Спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів ім. О.С. Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м. Заліщики 7 березня 2024 року відбулася презентація у 2-А класі. Її підготувала і провела класовод Світлана Кожушко. Участь у заході також взяли здобувачі освіти 3-Б класу (класовод Надія Прокопа).

 

Другокласники декламували напам’ять вірші, загадки поетеси і бібліографа Заліщицької міської публічної бібліотеки Оксани Дяків із нової дев’ятої збірки «Чарівні барви» 2023 року видання. Діти підготували чудові малюнки за мотивами поезій. 

 

Світлана Михайлівна яскраво унаочнила урок, активно використовувала комп’ютерні презентації, інформаційні технології. Оксана Дяків ознайомила маленьких поціновувачів поезії з основами римування, читала вірші, діти працювали в групах, добираючи влучні рими до запропонованих слів.  Здобувачі освіти 2-А та 3-Б класів запитували Оксану Іванівну про її життя і творчість, цікавились книгами. Окремим штрихом уроку було знайомство дітей з картинами Оксани Дяків.

Зустріч залишила позитивні враження у всіх її учасників.

 

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки. Оксана Дяків "Лесин вогонь". Вірш читає авторка.

Мінорним акордом ввірвалася осінь - Олег та Катерина Малики

Пісня "Мінорним акордом ввірвалася осінь". Слова Оксани Дяків.

Музика та аранжування © Mdvivo_studio_stezak, Олег Малик. Виконують Катерина та Олег Малики.

Оксана Дяків "Українська мова"

УКРАЇНСЬКА МОВА

Поезія у шатах мови

Із серцем почина розмову:

Про хліб і сіль, життя-буття,

Сумної Лети небуття...

Напоєна ранковими дощами,

Омита сріблом рос весняних –

Даждьбога іскри в ній палають,

Століття долю вишивають.

І мовної скарбниці легіт

Летить крізь стріл ворожих скрегіт,

Щоб дарувати справжню ліру –

Шукати людям щастя й миру.

В народі тихо жебоніла,

Та крицею бралась до діла –

В борні, як водоспад, ревла.

Коли терпіла гніт ярма!..

В могутнім Слова організмі

Тримають сили ще залізні!..

По капілярах тече кров

Супроти заборон й намов!..

Скарб – мовне поколінь багатство –

Ще до часів старих козацтва

Бере початок свій. Ще Русь

Плекала мову солов’їну –

Вкраїнську ніжну й незбориму –

Для нас, нащадків, для дітей –

Простих мільйонів тих людей

Вкраїнської соборної держави…

Вона століттями до слави

Веде свій Київ златоглавий

Через руїни, битви й злет…

До майбуття летім – вперед!

Оксана ДЯКІВ

Пісня "Материнське чекання". Слова Оксани Дяків, музика Романа Калинича, виконує дует "РозМарія"

Виступ Оксани Дяків під час зустрічі творчих людей Заліщанщини

Пісня "Материнське чекання". Виконує дует "РозМарія". Музика Романа Калинича. Слова Оксани Дяків.

РОЗМОВА З ПОЕЗІЄЮ ОКСАНИ ДЯКІВ

Поетичне слово завжди чекає, щоб до нього звернулись. І тоді воно промовить на повен голос… До мене заговорили твори Оксани Дяків зі сторінок її книжок «Гармонія протилежності», «Вікно думок», «Душа тисячоліть шукає себе в слові», які на моє прохання принесла мені завідуюча місцевою бібліотекою Оксана Михайлівна Гандзюк, за що я їй дуже вдячна, адже користуюся послугами бібліотеки з 1959 року! Ми також спілкувались із бібліотекарем про книжки, подаровані мені різними авторами з їхніми дарчими написами, що для мене дуже дорого і пам’ятно.

Виконую багато домашніх справ, значних і не дуже, а книжки Оксани Дяків знову і знову кличуть мене до себе, але є ще ночі, коли можна начитатися вдосталь. Багато чого опрацьовую детально, вдумливо, але роботи ще дуже багато, щоби написане стало мною усвідомленим, близьким, моїм новим надбанням для розумі та серця.

Знаю Оксану Дяків як редактора газети «Колос», а завдяки її книжкам можу високо оцінити працьовитість  і талант цієї людини.

Очевидно, що авторка доклала багато зусиль, наприклад, щоб написати прозову літературно-публіцистичну дослідницьку книжку «Душа тисячоліть шукає себе в слові»,  в якій матеріали про знаних письменників та митців і про рідну мову як ознаку національної ідентичності, і про борців за волю України. У віршах і прозі  літераторки – погляд на складну історію боротьби нашого народу за незалежну Україну. Я – 1940 року народження і багато пам’ятаю  та знаю про минулі прожиті роки. Читаючи написане О.Дяків, я ні в чому не можу і не хочу їй заперечити, бо мої думки, переконання співзвучні з написаним.

Особливо торкнула мою душу публікація «Магія любові до землі святої», присвячена пам’яті В. Г. Дрозда, яка написана авторкою блискуче, хвилююче, правдиво і талановито.

Ми разом із Василем Григоровичем закінчували Чортківське педагогічне училище в 1958 році. Я добре знайома з його творчістю, ми часто спілкувалися, Василь Григорович Дрозд ділився своїми творчими здобутками.

Дуже вразили мене поезії збірки «Гармонія протилежності». На очах – сльози, а в душі – сум’яття. Образи важливі, дорогі та близькі моєму серцю. Читання поезій не може бути легким чи бездумним, бо в них криється філософський поетичний образ, який треба осмислити, зрозуміти:

Жінко, нене, донечко ласкава,

В радості, у праці чи в журбі

То зринаєш, мов казкова пава,

То вербою гнешся до землі…

           («Трилика Мадонна»)

Коли вчитувалася, порівнювала, сприймала поетичні образи, запам’яталися мені вірші «Життя шліфує, наче камінь», «Мої Заліщики», «Отчий край», «Вимір часу», «Україні», «Поезією пахне осінь», «Гуцульські мотиви»,  «Злива», «Заробітчанство», «Зоря-полин», «Лесин вогонь», «Наша книга», «Пісок років», «Зрілість»… Адже такими близькими і зрозумілими стають рядки авторки для тих, хто переступив уже поріг зрілості чи навіть старості:

І що залишається, любий мій друже,

Натомість – без юності шат?

Невже порожнеча, мов голос у лузі,

А доля – фіксація дат?..

Я відкрила для себе поетесу, яка словом, пером вирізьблює метафоричні картини, цікаві й непередбачувані: «пісок років»  – біжать літа, сиплються безперервно, наче дрібний пісок; «Спраглими вустами шамотись / Спекою порепана верба»; «Сум посипався горошинами/ Із осіннього плаття журби», «Зерна доль у колосі життя», «Не заріжмо долю без ножа!» та ін.

А як ненав’язливо і логічно написані рядки, посвячені Тарасові Шевченку!

«Кобзар» Поета – мужня доля,

Письма Святого вічний код.

В нім – гнів, страждання, поступ, воля,

Нескорений і в рабстві наш народ!

(«Духовний лідер»)

Після такого вірша хочеться читати, пізнавати ще глибше й ширше творчість нашого Пророка, осмислювати його по-новому, бо Тарас Шевченко – завжди сучасний.

Не залишають байдужим також інші цікаві поетичні образи Оксани Дяків:

Карпатський дар – розкриленість, опертя

У трембітанні зболених трембіт.

І дзвонить Бог в живе буття опертя,

Склепінням душ виліплюючи світ.

(«Гуцульський світ»)

Не сприймаймо чорно-білим світ:

Кольорова гама – сонця світло…

(«Проникновенне»)

Я не прощаюся з книжками Оксани Дяків, бо хочу не раз повертатися до них, щоб переживати знову почуття глибокого естетичного задоволення від прочитаного.

У Вічності душа не вмре, не згасне,

Не втратить первозданних барв красу.

І небуттю той образ не підвладний.

В поезії його я воскрешу…

Авторка створює поезії, а я їх запрошую в свою душу… Отож, бажаю Оксані Іванівні поетичного натхнення, влучного іскристого слова, щоб і надалі запалювала читачів на добрі й благородні вчинки в ім’я торжества правди, справедливості, миру і добра для нашої України.

Ірина ЮРЧИШИН, педагог, с.Іване-Золоте

«Подільська толока» єднає авторів Тернопілля

У видавництві «Терно-граф» побачив світ 14-й випуск «Подільської толоки» – альманаху літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України.

«Подільська толока»  стала колись гарним почином, який вже згодом переріс у добру традицію. Над кожним випуском працює команда волонтерів, яка залюблена у Слово. Добре попрацювали над 14-м номером дві поетеси і педагоги за фахом – Ольга Атаманчук та Надія Тарасюк. Саме на них лягла основна праця: вичитка текстів, коректура, редагування, художнє оформлення, обкладинка і комп’ютерне верстання. Допомагали їм поети Володимир Кравчук та Анна-Віталія Палій, упорядковував письменник Зіновій Кіпибіда.

А представлений літературний доробок чималий – понад 70 авторів з різних куточків Тернопілля! Серед нових творів – вірші поетеси, редактора газети «Колос» (м.Заліщики) Оксани Дяків, новели  письменника, головного редактора журналу «Літературний Тернопіль» Богдана Мельничука, поезії голови Тернопільської обласної організації НСПУ Олександра Смика, драматургія для дітей письменниці Тамари Гнатович та багато інших.

Відкривається альманах рубрикою «Поетичний розмай». Вперше презентована «Пісенна поезія». «Розкрилля прози» відкриває нові імена. Зміст збірника щедрий на різноманіття рубрик: «Палітра драматургії», «Дитяча скринька», «Сміхотворча тайстра», «Перекладацькі студії», «Критичні обрії». Започатковано розділ «Знахідки конкурсу «Література». Завершується альманах «Фотолітописом» із життя літераторів упродовж минулого року.

Думається, зацікавить читачів розділ «Незабутні імена», в якому представлені твори, присвячені пам’яті Петра Сороки, Квітки Цісик, Степана Будного, Ярослава Бензи, Михайла Левицького.

Видано щорічник за фінансової підтримки Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільської обласної ради.

ПАХНЕ ЛІТО

Пахне сонце вишневим літом,

Павутиння летить фатою,

У вікно загляда буйноцвітом.

Розпашіла радість – рікою!

Чути гомін дзвінкого дитинства

І птахів мелодійний щебет.

На деревах – із ягід намисто.

Жовтодзьобий у гніздах трепет.

На Івана Купала дівчата

Хороводять з вінками коло –

Квітку щастя прагнуть шукати,

Таємниці пізнати долі…

А поля мироточать медами,

Понад ними – лелеки крила.

Липень бродить босоніж садами,

Аж шаріється груша мило…

В буйногривій траві – сюркотіння.

Заплелась веселка дощами.

А ночами – зірок мерехтіння,

Що нагадують очі мами…

  

ПЕРЕСПІВИ

Під дзвоном неба, сірого, смутного,

Коли торкають краплі вікон скла,

Лежать, розкрилившись, не сплять дороги,

Плащем вкриває сад суцільна мла.

Ти дивишся крізь пелену благально вгору,

Шукаєш в серці радості й провин

І бачиш в цю прощально-дивну пору

У небесах стражденних журавлиний клин.

В курликанні птахів – мінор любові,

Останній спогад теплих днів ясних,

Із літом, щедрим і палким, розмови,

Мелодії пісень весни дзвінких.

  

АСОЦІАЦІЇ НОЧІ

Кавою витече ніч,

За пальці розмови узявшись.

Тінню хустини із пліч

Птаха майне, доспівавши.

Стигне розпластаний став

Під зоряним небом дірявим.

Стигло впаде із листа

Росяний ранок в отаву...

Глухне віддалений звук

На коліях стукоту часу.

Місяць впускає із рук

Ночі невипиту чашу...

КОШТОВНЕ

Серед золота пізньої осені

Кришталеву згадаю порошу,

Бірюзову нанизаю провесінь

І смарагдів у літа попрошу.

Сніг заплаче у теплій долоньці...

Я забарвлю буденність красою,

І розсиплю під рідним віконцем

Перли річки дрібною росою…

Дністре срібний! Коштовний мій краю!

До сердець протягаєш ти віття,

Рушниками дороги до раю

Вистеляєш крізь долі й століття…

Діаманти добра та любові

У твоїй хай засяють оправі,

Бо майбутнього справжня основа –

Жити в мирі та з мудрістю в парі!

АКВАРЕЛІ

Тонкі, надніжні барви на папері,

Легкі мазки – і тіні, і акценти…

Художник творить диво-акварелі –

Життя таким, як є, – штрихи-фрагменти.

Церкви – сакральні серця передзвони,

Ріка прозора, ліс старий в тумані.

Тремтить чутливий пензель… У долоні –

Ще аркуш чистий: небо на світанні…

Вода і фарби, і натхнення вітер…

Чи мало, чи багато це – не знаю.

В пастельних акварелях – думи світлі

Митця, залюбленого в душу краю…

ДІТИ ОТЧОЇ ЗЕМЛІ

Квіти – діти отчої землі,

Соків неба сонячні причали,

Друзі й подруги для нас малі:

Вони радість й горе зустрічали.

Манять барви, запах пелюсток.

Пил дороги встелений їх цвітом.

Кожен серцю дорогий листок,

Бо приніс із дому звістку з вітром.

До голівок доторкнусь крилом

І наснажусь їхнім буйним світлом.

Засівають квіти край добром,

Щоб душі красою розговітись…

ДЕ ЖИВЕ ЩАСТЯ?

Щастя не живе в чужих країнах,

А в тобі самому його сіль.

Не твори з життя свого руїну –

В ріднім домі – доля, радість, біль.

Вчись втішатись пізнанням і словом:

В цьому – сенс та справжнє джерело.

Пий же пристрасно! За видноколом –

Світ новий… Та батьківське село

Зачекалось рук твоїх веселки...

Обрій жде небесно-голубий…

Джерелиці зачерпни відерце –

Срібла рос з долонь землі напийсь!

                                                Оксана Дяків