Напрямки діяльності з образотворчого мистецтва Оксани Іванівни ДЯКІВ (м. Заліщики, Тернопільська область)
неділя, 25 жовтня 2026 р.
субота, 24 жовтня 2026 р.
понеділок, 19 жовтня 2026 р.
Трипілля та Скіфія. КРАЇНА, ЯКІЙ ПОНАД 6000 РОКІВ...
КРАЇНА, ЯКІЙ ПОНАД 6000 РОКІВ...
Скіфи теж не залишили власних літописів, тому в історію увійшли під назвами, які їм дали писемні сусіди (екзонімами), греки називали їх скіфами. перси - саками, асирійці - ішкуза (асирійська та вавилонська назви політичного утворення скіфів часів їх закавказьких походів (VII ст. до н. е.)).
СКІФІЯ. Парадний головний убір (у науковій літературі - золотий скіфський шолом, шолом-діадема або культова посудина), IV ст. до н. е. (Епоха раннього заліза, скіфська культура)
Парадний головний убір (у науковій літературі часто класифікується як золотий скіфський шолом, шолом-діадема або культова посудина), IV ст. до н. е. (Епоха раннього заліза, скіфська культура).
Україна, Донецька область, Шахтарський район, курган Передериєва Могила (виявлено у 1988 році в насипу кургану під час розкопок Донецької археологічної експедиції під керівництвом С. Полідовича).
Кування, вибивання з товстого суцільного золотого листа (товщина металу в нижній частині - 2 мм), карбування, тиснення, гравіювання.
Висота предмета - 16,7 см, діаметр основи - 17,9 см. На вершині розташована орнаментальна розетка з невеликим круглим отвором діаметром 1 см. Дно у предмета відсутнє.
На фризі круглої поверхні виробу викарбувано складний розгорнутий батальний сюжет за участю кількох скіфських воїнів. Усі персонажі мають автентичний антропологічний вигляд, деталізовані зачіски з довгим волоссям та традиційне скіфське вбрання (короткі каптани, підперезані поясами, та облягаючі штани).
Зрілий бородатий воїтель, тримаючи в лівій руці великий щит, заносить зброю (меч або короткий спис) над молодим безбородим противником. Молодший воїн стоїть на колінах, закинувши голову назад, і намагається захиститися, тримаючи лук обома руками над головою. За поясами воїнів чітко проглядаються скіфські горити (комбіновані футляри для лука та стріл).
На інших ділянках тулуба зображені фігури воїнів, які поспішають на допомогу або беруть участь у суміжних бойових сутичках. Фігури персонажів сягають 15 см у висоту, що робить їх одними з найбільших зображень людей у всьому відомому масиві античної греко-скіфської торевтики.
Предмет зазнав деформацій під час обвалу курганної споруди та вилучення, але пройшов комплексну наукову реставрацію у спеціалізованій лабораторії в місті Майнц (Німеччина), де було відновлено первинну форму яйцеподібного купола.
Скарбниця Національного музею історії України (Київ).
(Опублікував Олег Марголин).
вівторок, 6 жовтня 2026 р.
СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ. ПІРАМІДА ХЕОПСА. СФІНКС (Гіза)
Піраміда Хеопса в середині XIX століття.
Піраміда Хеопса (Хуфу) — найбільша з-поміж єгипетських пірамід. Входить до трійки найвідоміших пірамід на плато Гіза — Хеопса, Хефрена і Мікерина.
Піраміда розташована на західному березі Нілу. За монументальністю й обробкою вона перевершує всі інші піраміди на території Єгипту. Найважчий кам’яний блок, використаний у будівництві піраміди, буде важити 35 тонн і розміщень над входом до похоронної камери фараона.
Більшість єгиптологів вважають, що піраміда була побудована близько 2560 року до н. е. і є гробницею єгипетського фараона IV династії Хуфу (Хеопса).
Хеопс (Хуфу) — один з найвідоміших правителів стародавнього Єгипту. На його честь названо найбільшу піраміду. ВІн організував будівництво Великої піраміди в Гізі, яку й назвали пірамідою Хеопса. Став будівельником багатьох міст і поселень по березі річки Ніл. За свідченнями істориків античності за Хеопсом (Хуфу) закріпилася репутація жорстокого правителя. Царювава 50 років.
Фараон Хеопс (Хуфу). Статуя у Каїрському музеї | |
| Фараон | |
|---|---|
| Початок правління: | 2649 до н. е. |
| Кінець правління: | 2599 до н. е. |
| Попередник: | Снофру |
| Наступник: | Джедефра |
| Дата народження: | XXVII століття до н. е. |
| Країна: | Стародавнє царство |
| Дата смерті: | 2566 до н. е. |
| Поховання | Піраміда Хеопса |
| Династія: | IV Династія |
| Батько: | Снофру |
| Мати: | Хетепхерес I |


- Старовинна гравюра, яка зображує будівництво піраміди Хеопса за описом Геродота - давньогрецького історика.
- Для будівництва було використано близько 2,3 млн блоків глинястого вапняку, укладених в 210 ярусів (нині 203). Середня вага одного блоку становить 2,5 тони. Найважчий — 7,5 тон. Загальна вага піраміди — 5,7 млн тон.
- Піраміда Хеопса в розрізі.

- Сфінкс або Великий Сфінкс у Гізі (у перекладі українською — Батько Жаху) — найдавніша монументальна скульптура на Землі, що збереглася до нашого часу, розташована на західному березі річки Ніл у Гізі поблизу сучасного Каїра. Це висічена з монолітної вапнякової скелі скульптура, що зображає сфінкса, котрий має тіло лева з головою людини. Вважається, що його обличчя та атрибути царської влади відповідають фараону IV династії Стародавнього царства (бл. 2558–2532 рр до н. е.) — Хафрі, піраміда якого розташована позаду.
- Наполеон перед Сфінксом на картині Жана-Леона Жерома, 1867–1868 роки.
- Великий Сфінкс розташований на західному березі річки Ніл у місті Гіза, поблизу столиці Єгипту — Каїра.Деталі розташування
- Країна: Єгипет.
- Місцевість: Плато Гіза.
- Сусідство: Лежить поруч із відомими Великими пірамідами (пірамідами Хеопса, Хефрена та Мікерина).
- Відстань до Каїра: Приблизно 30 кілометрів на захід від центру столиці.
пʼятниця, 2 жовтня 2026 р.
Творчі роботи з предмету "Мистецтво" (8 клас) учнів 4(8)-Б та 4(8)-А класів Заліщицької державної гімназії
Творчі роботи з предмету "Мистецтво" (8 клас) виконали учні 4(8)-Б та 4(8)-А класів: Кінащук Ірина, Шпортак Андрій, Тимчук Анна, Шинкаренко Костянтин, Гутаревич Аріна; Савчинський Тарас.
субота, 26 вересня 2026 р.
Скіфія. Мистецтво Скіфії. Скіфсько-еллінське (або греко-скіфське) мистецтво
Скіфи-воїни
Скіфський цар з дружиною
Скіфія. Карта
Ритуальна посудина
Гребінь
Орел
Олень
Скіф на коні під час бою
Скіфська золота пектораль, знайдена українським вченим-археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила (Дніпропетровська область, Україна)
Скіфи. Одяг скіфів, головні убори.
Еллінський (грецький) стиль - це естетичний напрямок - це естетичний напрямок, натхненний культурою, архітектурою і традиціями Стародавньої Греції.
Скіфсько-еллінське (або греко-скіфське) мистецтво - це унікальне культурне явище VII–IV ст. до н. е., що виникло внаслідок взаємодії та взаємопроникнення культур кочових скіфів та давньогрецьких (еллінських) колоністів у Північному Причорномор’ї (територія сучасної південної та центральної України). Його головним центром вважають Пантікапей - столицю Боспорського царства.
Це мистецтво демонструє дивовижне поєднання: витончена грецька пластика, людиноподібні сюжети та анатомічна точність поєдналися з традиційним скіфським «звіриним стилем», динамікою, рухом та любов'ю до золотого оздоблення.
четвер, 24 вересня 2026 р.
Творчі роботи учнів 4(8)-А та 4(8)-Б класів Заліщицької державної гімназії, предмет "Мистецтво" (Теми: "Мистецтво Стародавнього Єгипту", "Мистецтво античності")
Творчі роботи учнів 4(8)-А та 4(8)-Б класів, предмет "Мистецтво"
Роботи учнів 4(8)-Б класу: Жлуховської Ірини, Тимчук Анни, Шинкаренка Костянтина, Петраса Олександра.
середа, 16 вересня 2026 р.
Мистецтво, 8 клас. АНТИЧНИЙ ПЕРІОД. Античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї (сучасна Україна, півострів Крим). Скіфія
Античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї (сучасна Україна, Крим)
Давньогрецькі міста Північного Причорномор’я - міста-держави, які були засновані греками на узбережжі Чорного моря (починаючи з середини VІІ ст. до н.е.).
Причини грецької колонізації: демографічний вибух (різке збільшення населення); нестача землі в метрополії. Прагнення до збагачення через розвиток торгівлі. Пошук джерел сировини для заняття ремеслом. Греки споруджували кораблі й плили за кращим життям.
Міста-колонії Північного Причорномор’я:
Тіра (від грецької назви Дністра - "Тірас") - розташовувалась в гирлі Дністра (на місті сучасного Білгорода-Дністровського, Одеської обл.);
Ольвія (від гр. "щаслива") - Бузький лиман (неподалік сучасного Миколаєва, тобто Ольвія розташована біля сучасного села Парутине в Очаківському (нині Миколаївському) районі Миколаївсьької області);
Херсонес Таврійський (від гр. "півострів") - Південно-західне узбережжя Криму (неподалік сучасного Севастополя);
Пантікапей (від гр. "рибний шлях") - узбережжя Керченської протоки, сучасна Керч.
Пантікапей об’єднав між собою декілька десятків грецьких поселень і утворилося Боспорське царство (близько 480 р. до н.е.).

Державне та суспільне життя античних міст Північного Причорномор’я та Криму складалося так само, як і в Греції. Кожне місто було державою-полісом. Міста-колонії були демократичними чи аристократичними республіками (виняток - Боспорське царство, монархія). Найвищу владу мали народні збори і ради. Рада готувала проекти постанов, а втілювали їх в життя обрані на певний термін службовці - архонти, стратеги тощо.
Греки займалися торгівлею та ремеслами. З Греції надходили зброя, коштовності, посуд (амфори), солодощі, приправи, спеції, вино, масло. Торгували греки зі скіфами. Купляли у скіфів продукти землеробства і скотарства. Також торгували з центрами Середземномор'я. У кожному грецькому місті-колонії карбували власну монету.
Були поширені культи давньогрецьких богів. Вільне населення міст-колоній діставало таку саму освіту, як і повноправні мешканці Греції. Колоністи мали своїх літераторів, драматургів, філософів, учених. В колоніях навіть відбувалися різноманітні змагання, зокрема - ахіллеї (спортивні змагання, які проводила Ольвія). У 70-ті рр. ІV ст. зі степів Азії в Європу прийшли гуни. Гуни знищили Боспорське царство та інші грецькі міста-колонії (вціліли лише Херсонес та Пантікапей).
Еллінський (грецький) стиль - це естетичний напрямок - це естетичний напрямок, натхненний культурою, архітектурою і традиціями Стародавньої Греції.
Скіфсько-еллінське (або греко-скіфське) мистецтво - це унікальне культурне явище VII–IV
ст. до н. е., що виникло внаслідок взаємодії та взаємопроникнення культур кочових
скіфів та давньогрецьких (еллінських) колоністів у Північному Причорномор’ї
(територія сучасної південної та центральної України). Його головним центром
вважають Пантікапей - столицю Боспорського царства.
Це мистецтво демонструє дивовижне поєднання: витончена
грецька пластика, антропоморфні сюжети та анатомічна точність поєдналися з
традиційним скіфським «звіриним стилем», динамікою та любов'ю до золотого
оздоблення.




































