ЮВІЛЕЙ МИТЦЯ ТА ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА ПАВЛА СЕМЕНОВИЧА МАМАЛИГИ

23 червня цього року знаному на Залі­щанщині, в Тернопільській області та за її межами громадському діячеві, поетові, музиканту, педагогу Пав­лові Семеновичу Мамализі виповнилось мудрих 85 років. Ця поважна дата не вплинула на силу його нескореного духу!

На жаль, роки, складні життєві обставини підір­вали його здоров’я, але справжній українець П.С.Мамалига - й нині по­лу­м'яний три­бун, дуже талановитий поет, який творить свої поезії під псевдонімом МАПАС. Павло Семенович настільки одухотворено й майстерно читає власні вірші, які знає напам’ять, що це вражає! Дивуєшся і захо­плюєшся міццю його сло­ва, як і державницькою позицією, якій він не зраджував ні­коли! Україна живе в його думках, поетичних рядках, в його серці…

Павло Мамалига народився в багатодітній сім’ї хлібороба в м.Заліщики 23 червня 1934 року. Фахову освіту здобував у Львівському політехнічному інституті на архітектурному відділі будівельного факультету,  закінчив загальнонауковий факультет Чернівецького університету, фізико-математичний факультет Івано-Франківського педінституту, диригентсько-хоровий відділ Тернопільського музучилища. Він опанував гру на фортепіано, скрипці, гітарі та інших інструментах.

Павло Семенович працював як педагог у навчальних закладах м.Заліщики та району, в Чернівецької області, Тернопільській вечірній школі та керівником хору обласної лікарні.  Під його орудою творили багато колективів – хорів, ансамблів, оркестрів. Творчі колективи успішно виступали в Тернополі, Львові, Києві, Москві. П.С.Мамалига співпрацював із закладами культури м.Тернопіль, був учасником конкурсів на кращі пісні, завойовував призові місця. П.Мамалига став членом Спілки самодіяльних композиторів Тернопільщини та літературно-мистецького клубу «Дністер».

Його поезії, пісні друкували у районних та обласних виданнях. Музичні твори  звучали на районних, обласних та республіканських сценах, по радіо, на телебаченні. Хорову поема «Каменярі» на слова Івана Франка, музику Павла Мамалиги транслювало Чернівецьке, Львівське й Київське телебачення. Пісню «Тернопіль і Слівен-брати» він написав на слова В.Вихруща, а передавало цей твір болгарське радіо. Так зростала популярність поета і композитора Павла Мамалиги, який писав під псевдонімом МАПАС.

З 1989 року П.С.Мама­ли­га є активним учасником громадсько-політичного життя нашого краю. А в 1990 році він став членом Української Гельсінської спіл­ки. Водночас митець продовжував творити. П.С.Мамалига як всебічно обдарована особистість є автором більше 500 творів, серед яких представлені вірші, поеми, пісні, ро­манси, об­робки, інструментальна музика.

Павло Семенович Ма­ма­лига ніколи не був байдужим до соціально-політичних процесів, які відбувались і тривають у нашій країні. Як учасник політичних по­дій, акцій різних років, він від­стою­вав українську державність.

Ми знаємо його як пое­та-трибуна майданів у Залі­щиках під час Рево­люції Гідності, хоча Павло Семенович Мамалига був уже тоді в поважному віці. Біографія нашого краянина, громадського діяча засвідчує: це Людина – гідна глибокої поваги!

Оксана Дяків

“НЕ СМІЙТЕСЯ, ЧУЖІ ЛЮДИ!»

Встане Україна

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!..

(Прикінцеві рядки вірша

Т.Шевченка

«Стоїть в селі Суботові...»)

О! Які слова пророчі

Нам, батьку-Кобзарю,

Ти лишив, щоб ми не скніли!..

Й тому їх вкладаю

В свої кличні «словодзвони».

Які шлю Вкраїні...

Тож хай, батьку, твої слова

В цих «дзвонах» полинуть.

По землі нашій змарнілій

Й додадуть нам сили,

Щоб ми Святий Заповіт Твій

Таки довершили!..

Щоб зраділи в душах й мертві,

Й живі оживились.

Й ненародженим у спадок

Скарб волі лишили!

...А поки що, моє серце,

Пульсуй-бийсь сильніше;

Пробивайсь «дзвонами» в кожне

Серце українське;

Буди в серцях клич благальний

«Послання» Шевченка,

Щоб обнялись брати й від здирць

Рятували неньку!

Вслухайсь уважно в мої «дзвони», брате,

Й добре подумай, кого обирати!..

Не чекай волі в «своїй хаті скраю»,

А йди до волі - й тебе привітає!...

МАПАС

КАТЕРИНА БУТОВСЬКА - ­МАЙСТРИНЯ-ЛЯЛЬКАРКА ІЗ БІЛЬЧЕ-ЗОЛОТОГО

 В Україні і далеко за її межами відомі українські рушники та вишиванки, а про ляльку-мотанку інколи знають мало. Радує, що традиції створення цих ляльок збереглися та примножуються сьогодні. Адже мотанки – це давні родинні обереги українців. Серед таких майстринь народної творчості, які відроджують давні традиції і водночас наповнюють їх новим змістом – знана мисткиня Катерина Бутовська ­з Більче-Золотого, що на Борщівщині.

Уже чимало років Катерина Афанасіївна захоплюється створенням ляльок-мотанок. Як розповідає майстриня, «мотанки» або «кукли» - це ляльки, яким дуже багато років. Перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. 

Процес їх виготовлення називався «крутити куклу». Ляльки майстрували з домотканого полотна. Хустку, яку наповнювали ганчір'ям, мотком ниток, травою, зав'язували так, щоб виходила голова. У вигляді мотанки робилась також так звана «кукла» - загорнутий у тонке полотно розжований хліб. «Куклу» давали замість соски немовлятам».

Вдома у Катерини Афанасіївни ціла кімната стала залою для її численних чудових ляльок-мотанок із тканини або ниток. Катерина Бутовська – не тільки уміла майстриня, але й колекціонерка старожитностей, поетеса, авторка низки поетичних збірок серед яких книжки «Часу плин», «Житейські хвилі», «Ниточка», «Полярність».

Жінка щиро закохана у народне мистецтво, вишивку. Свою чималу колекцію - понад 300 авторських ляльок, виконаних різними техніками на фольклорну і літературну тематику – К.Бутовська часто демонструє на різноманітних фестивалях і виставках. Серед робіт лялькарки є багато тематичних, присвячених подіям на Майдані, Шевченківським дням, нелегкій долі української жінки.

Катерина Афанасіївна на основі українських традицій, у своїй мистецькій  манері створила ляльки-мотанки за мотивами творів видатних українських письменників – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Ліни Костенко (Маруся Чурай), героїв українських казок та казок народів світу. 

 Є в колекції майстрині великодні ляльки, ляльки-травниці, а ще ляльки, які представляють різні народи. Як зізнається сама мисткиня із Більче-Золотого, найбільше їй подобається створення ляльок-україночок. Свого часу в умілих руках Катерини Бутовської народилась колоритна вісімдесятисантиметрова лялька-мотанка, виготовлена у стилістиці борщівського костюма. Пані Катерина може дуже багато розповідати про кожну свою ляльку, про історію і задум її створення.

Катерина Афанасіївна переконана, що українська лялька-мотанка набагато краща закордонних ляльок Барбі, Сінді чи інших іноземних іграшок з їх хімічними барвниками і складниками. Адже традиційні українські ляльки ще нікому не завдали шкоди, бо виготовлені вмілими руками, від щирого серця і з натуральних матеріалів! Такий сувенір як лялька-мотанка, особливо виготовлений власними руками, може стати родинним оберегом та родинним спадком, котрий увібрав у себе вікові знання і традиції.

До речі, пані Катерина довгі роки працювала з дітьми як вчителька української мови і літератури у Більче-Золотецькій загальноосвітній школі, а зараз жінка - на заслуженому відпочинку. Але й сьогодні педагог часто зустрічається зі школярами та дорослими, щиро ділиться секретами своєї творчої скарбниці, проводячи майстер-класи, читає власні вірші на поетичних зустрічах.

«IV Всеукраїнське трієнале. Фолькмодерн». Автором цієї ідеї став член Національної спілки художників України, заслужений художник України, лауреат премії ім. Одарки Киселиці, уродженець села Виноградне Заліщицького району Іван Салевич.

БУКОВИНСЬКЕ ТРІЄНАЛЕ

На Буковині, у центрі культури «Вернісаж»,  відбулася художня виставка  «IV Всеукраїнське трієнале. Фолькмодерн». Особливо приємно, що автором цієї ідеї став член Національної спілки художників України, заслужений художник України,  лауреат премії ім. Одарки Киселиці, уродженець села Виноградне Заліщицького району Іван Салевич.

Разом із заслуженим художником України Іваном Салевичем та його дружиною біля скульптури автора "Дерево життя", виконаної в етномодерному стилі.

Головною метою проекту є популяризація вектор розвитку модерного образотворчого мистецтва з яскраво вираженою українською ґенезою.

«На наше переконання, генетичним кодом українського етносу є народне мистецтво. Отже, український фолькмодерн трактується як синтез модерного мистецтва з народним і є сублімацією творчої енергії українських митців на створення модерного образу українського мистецтва в світовому культурному просторі», - стверджує Іван Салевич.

Авторитетним журі Всеукраїнського трієнале було відібрано близько 120 творів живопису, декоративно-ужиткового мистецтва, графіки та скульптури, авторами яких є понад 80 художників-учасників виставки з 16 обласних та регіональних спілок України. Кращі митці отримали нагороди.

Підготувала Оксана Дяків