Євген БЕЗКОРОВАЙНИЙ: ЙОГО ДУША - НАНЕЧЕ СОНЯХ

 У бібліотеці  ВП НУБіП України «Заліщицький аг­рар­ний ко­ледж ім.Є.Хра­п­­ли­вого» від­булася  пре­зен­тація бібліографічного покажчика «Душа його – неначе сонях: Євген  Без­ко­ровайний». Матеріали  підготували фахівці Залі­щи­цької  центральної ра­йон­ної бібліотеки.

Посібник має на меті зіб­рати й систематизувати тво­­­ри нашого славного зем­ляка, літературу та елек­тронні ресурси про його жит­тя й діяльність.

Покажчик охоплює мате­ріали, які містяться у фондах Заліщицької центральної районної бібліотеки й Тер­нопільської обласної універ­сальної наукової бібліотеки.

Євген Безкоровайний (1947-2015) – поет, публі­цист, громадський діяч, ре­дактор, член Національної спілки письменників України, Національної спілки журна­лістів України, голова Тер­но­пільської обласної організації НСПУ (2008-2015), член ради НСПУ. належить до творчої палітри знаних краян, автор шести поетичних збірок.

Багато зробив Євген Іва­нович для розвитку куль­тури нашого району, хоча не афішував він цього, бо ніколи не прагнув слави. Беріг і примножував традиції літе­ратурно-мистецького жит­тя на Заліщанщині. Був активним членом район­ного мистецького клубу «Дністер», підтримував і примножував заходи літе­ратурного фестивалю «Дні­строве перевесло».

Очоливши обласну орга­нізацію Національної спілки письменників України, Єв­ген Іванович часто від­відував Заліщики та села нашого району, популя­ризуючи не тільки свою творчість, але й доробок письменників-побратимів.

 Укладачі покажчика, біб­ліографи ЗЦРБ  Пукіш С.І., та Рудик М.В.,ознайомили студентів коледжу з вико­ристанням бібліографічних покажчиків при  тематич­ному пошуку літератури та з творчістю митця в мережі Інтернет.

Ольга Тракало, директор Заліщицької центральної районної бібліотеки, цікаво розповіла присутнім про життєвий і творчий шлях поета, наголосивши: «З любові зіткана пам’ять багатьох про Євгена Без­коровайного, бо жив він з великою любов’ю в серці до людей, рідної землі, України. Вірив  у щасливу будучину українського наро­ду, вболівав за мо­лодь, яка творить нову історію  своєї Батьківщини. Пам'я­тай­мо цю  надзви­чайно активну, доб­ру та скромну, тала­но­виту Людину. Чи­тай­мо книжки, мудрі й повчальні автор­ські рядки Євгена Безкоровайного, бо він вічно житиме у Слові!»

 Редактор район­ної газети «Колос» Оксана Дяків,  у своє­му виступі ви­соко оцінила твор­чість поета-земля­ка: «Євген Безкоро­вайний  справ­ді був людиною  неор­ди­нарною, бурх­ливої  та не­байдужої  вдачі, йому не на сло­вах, а насправді боліла Україна, а любов до рідного краю палахкотіла-нуртувала в його неспокій­но­му гаря­чому серці. Він був люди­ною зачарованою світом, обвін­чаною з любов’ю. З-під його пера народжувались поезії, у яких - краса одвічних істин, відвертість сердечних почуттів і душевних пори­вань, майс­терно пе­ре­дані рід­ним українським сло­вом. У його про­ник­ливих поезіях буя­ли «вічності віт­ри», оспі­ву­вались що­ден­ні наші труди й одвічне прагнен­ня до  сво­боди і хліб на­сущний, і «дзвін­ке (або золоте) жни­во». І «грудка рідної землі», і  лю­бов, і «серця ніжні береги» -  все-все, побачене, пере­жи­те, зболене й доро­ге, що ста­новить гли­бинну сутність на­шого життя і є духо­вною часткою Ук­раїни».     

     

У стужу й хвищу люту,

Від дому вдалині

Ніщо так не зігріє,

Як грудочка землі,

Як слово  материнське,

 Її сльоза густа

І вірність непорушна,

 Любов її свята.

(Є.Безкоровайний «Грудочка землі»)

Завершили захід студенти коледжу Владислав Любіне­цький, Анастасія Си­дорчук, Ана­толій Льор­чак, Михайло Яцків, Оксана Бойчук, які дек­ламували поезії Є.Безкоро­вай­ного.

Cвітлини Юрія ВІЙТИКА.