Серія «ЖИВОПИСНІ Заліщики»
Роботи Оксани ДЯКІВ,
вчителя
образотворчого мистецтва, редактора районної газети «Колос»
Фундатором парафіяльного костелу
святого Станіслава з Щепалова був краківський каштелян Станіслав Понятовський.
Храм освячено у 1763 році. Тоді костел був дерев’яним. На початку XIX ст. його
перебудували на кам’яний. В інтер’єрі костелу над дверима до сакристії
зберігався родинний герб Понятовських. У радянський період костел був
пограбований і перетворений на склад солі, яка в`їлася в стіни на висоту 3 метри. Римо-католицькій
громаді костел передано у 1991 році. Реставрацію розпочато в
1987-1988 роках.
Анатолій Сорочук –
архітектор цього меморіального комплексу.
Пам’ятник С.
Бандері. Скульптор Роман Вільгушинський – лауреат премії імені Михайла Бойчука.
Ініціатор спорудження пам'ятника та активний його будівничий світлої пам'яті
Андрій Красько,
на той час голова
Спілки політв'язнів та репресованих Заліщицького району. Споруджено за кошти
жертводавців.
«Церква
УАПЦ Вознесіння Господнього»
Закладення
капсули і наріжного каменя храму відбулося 5 червня 2003 року. Проект
створений 2002 року на Тернопільському обласному комунальному підприємстві
"Містобудівельник" під керівництвом нині світлої пам'яті Михайла
Білика. Архітектори - Ярослав Козіна та Володимир Савків. Освячення храму
відбулося 2013 року. Парох церкви - отець Василь Хребтак.
«Будівля архітектора Швебеля»
Сьогоднішня будівля
Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Наскільки мені
відомо, цей будинок зведений за проектом архітектора М.(Моріса) Швебеля, який проживав тут
разом зі своєю сім’єю. У Заліщиках є ще два будинки за його проектом. Усі
мають подібні елементи, відчуваються
думки однієї творчої особистості. Громадська діячка Амалія (Міла)
Сандберг-Меснер (1923 р. н.), авторка книжки «Світло
крізь темряву» (Чернівці : Місто , 2009), під час відвідин Заліщиків проводила
зустріч із заліщанами саме в стінах цієї будівлі. Адже тут жили колись її добрі
друзі – родина Швебелів, діти яких навчалися в Заліщицькій семінарії. Під час Другої
світової війни німці зайняли Заліщики 8 липня 1941 р. Відразу розпочалося
переслідування євреїв. На жаль, архітектор Швебель, чиї творіння й досі
прикрашають Заліщики, та його рідні загинули у період Голокосту. Історія засвідчує
про те, що в Заліщиках – як складовій Галичини – проживала потужна єврейська
громада, але майже повне її знищення відбулося в часи Голокосту. Було убито
відомих єврейських жителів м. Заліщики, які відігравали вагому роль у різних
сферах суспільного життя.
«Палац баронів Бруницьких»
Наприкінці
XVIII століття князь Юзеф Понятовський заклав на березі Дністра в Заліщиках
маєток з невеликим палацом. У 1808 році його придбав купець Ігнацій Бруницький,
єврей-вихрест. У 1831 році він перебудовує палац в ампірному стилі. Існує
легенда, що в палаці під час своєї подорожі Галичиною зупинявся цісар Франц II.
Тодішній власник маєтку Леон Антоній Бруницький вдався до хитрощів, щоб знайти
ласку в очах імператора. Він перебудував інтер’єр палацу на точну копію кімнат
в цісарській резиденції Шьонбрунн у Відні. Цісар щедро оцінив винахідливість
Бруницького, затвердивши йому титул барона в межах всієї імперії. Від
Бруницьких маєток перейшов графам Турнау, яким належав до 1939 року.
«Церква Покрови Пресвятої Богородиці»
Ще однією
архітектурною пам'яткою міста є греко-католицька церква, яка будувалася
протягом
1864-1875 рр. Освячена
вона була в 1873 році під титулом Св. Трійці. У 50-х роках ХХ століття храм
переосвятили на честь Св. Покрови. У 1962 році церкву було закрито радянською
владою. Протягом 1974-1989 років
тут розміщувався музей, після чого храм повернули віруючим.
СЕРІЯ "ЖИВОПИСНІ ЗАЛІЩИКИ" Оксани Дяків
експонується в конференційному залі
Заліщицької державної гімназії.
